— Якби я знав, то б і за 100 тисяч не поліз копати, — розповідає 24-річний Віктор Крижанівський із міста Красилів на Хмельниччині. — У центрі построїли магазін "Тритон". У підвалі стояла вода. Треба було копати дренажний колодязь. Мені сказали, що там тільки метр сипкого ґрунту.
9 липня Віктор із трьома чоловіками копав дренажний колодязь.
— На 5 метрах натрапив на балку, — каже. — Учепив її за лебьодку, якою витягували наверх відра. Тільки почали витягувати, як усе завалилося.
Віктор опинився під землею. Встиг крикнути: "МНС".
— Коли ми приїхали, яма була глибиною десь півтора метра, — розказує рятувальник 40-річний Василь Гнатюк. — Ті хлопці вже почали його відкопувати. Яма діаметром метр — більше одного чоловіка не поміщалося. Штиковою лопатою копати не можна. Відкопували ківшиком, котрим кидають розчин для штукатурки. Присипало 4 кубометрами землі — це більше 4 тонн.
— У мене в той день душа була не на місці, — говорить 23-річна Тетяна Крижанівська, дружина Віктора. — Якась тривога. Я була на роботі, як переказали, що Вітю засипало. Я подзвонила мамі. Стоїмо біля ями, обнялися і плачемо.
— Увесь Красилів говорив, що він неживий, а я не боялася, — долучається до розмови 48-річна Людмила Крижанівська, мати Віктора. — Знала, що Вітя живий.
Присипало чотирма кубометрами землі
— Спочатку докопали до пальців руки, — розповідає 30-річний Олександр Швед, начальник Красилівської пожежної частини. — Коли ґрунт обвалився, він устиг підняти руку догори. Потім показалася голова.
Доти Віктор пробув під землею 20 хвилин.
— Коли відкопали голову, він уже хрипів. Зразу йому в рот шланг, щоб дихав. А потом потроху відкопували дальше. Постоянно говорили, шуткували, що сьогодні має вести на пиво. Балка передавила йому ноги, — розповідають рятувальники.
Ніхто не знав, які травми дістав Віктор.
— Медсестра каже: "Не дуже радійте, може, в нього позвоночнік пошкоджений". А я кажу: "Главне, що живий, а там уже як Бог дасть". Коли дивлюся, йде Вітя. Весь у землі. Підійшов, ліг на носілки й закрив очі, — продовжує матір.
У Крижанівського була лише подряпина на спині й синець на нозі.
— У сорочці родився, — зауважує Гнатюк. — Коли його присипало, під грудьми образовалася воздушна подушка. З неї і дихав.
— Я і не дуже злякався, — згадує Віктор. — Спочатку пробував відкопуватися сам. Не получалося. Був під землею, але бачив усе, що робилося назовні. І міліцію, і МНС, і маму з жінкою. Вони стояли біля ями, Таня плакала. Потом побачив різнокольорові каруселі. І я на них катаюся, їм морожено. А потом мені стало так добре, як ніколи. Тоді я потєрявся.
Крижанівський заробляє на життя копанням криниць. Дружина працює в санітарно-епідеміологічній станції. Виховують доньок 4-річну Вікторію і Каріну, 3 роки.
— Я не хочу, що він копав ті колодязі, — говорить Тетяна Крижанівська. — Кажу, щоб ішов на роботу. Батько в ГАІ працював. А Вітя відказує, що міліція не для нього. Він і сам боїться лізти в криниці.
30 липня Віктор знову виїхав копати колодязь.
— Що поробиш, коли у нас така страна, що треба ріскувати жизню, щоби прогодувати сім"ю. — пояснює.
1 
1
Коментарі
2