На родину Лукашових із села Зарванці під Вінницею напали в ніч на 28 березня. 65-річних Галину Василівну та Івана Миколайовича зарубали, коли вони спали.
— Зранку 28 березня до нас прийшла Лариса, їхня донька, — розповідає Марія Климчик, сусідка Лукашових. — Каже, щоб ми пішли подивилися. Щось сталося, бо батьки не встають, не будять її. Певно, каже, вони зарубані, бо кругом багато крові.
Через кілька хвилин на подвір"ї працювали міліціонери. Під вечір у копанці за хатою знайшли закривавлену сокиру. За фактом вбивства порушили кримінальну справу. Затримали єдину доньку Лукашових — 39-річну Ларису Власюк. На допиті вона зізналася у вбивстві батька і матері. Однак закривавлений одяг, в якому жінка була того вечора, міліціонери не знайшли.
29 березня Галину Василівну та Івана Миколайовича поховали на сільському кладовищі. Шрами на головах затягли скобами і наклали крем.
У селі Лукашових називають добрими роботящими людьми. Чоловік усе життя працював шофером у колгоспі, мав власний автомобіль. Жінка доглядала господарство. Тримали корову, свиней, птицю. Коли їхній доньці Ларисі було 20, вона вийшла заміж за Василя Власюка з сусіднього села Писарівка. За два роки народився син Сергій.
— Після пологів Лариса захворіла, бо пережила сильний больовий шок, — розповідає племінниця загиблої Надія Костюк, 55 років. — Від самого початку була байдужа до сина. Потім стала агресивною. Вони зверталися до лікарів, Ларисі приписали антидепресанти.
Після 7 років подружнього життя чоловік покинув Ларису. Із сином та колишньою дружиною не спілкувався, лише висилав аліменти.
Жінка перебувала на обліку у психіатричній лікарні Вінниці. Двічі на рік, весною та восени, її відправляли на профілактичне стаціонарне лікування. Воно тривало два-три тижні. У селі Лариса поводилася дивакувато, але не агресивно.
— Вона получала аліменти на Сірьожу і пенсію, — каже односелець Валерій Воджак, 39 років. — Тратила їх бездумно. Якось купила ляльку, що розмовляє. Назвала її Нікітою, гралася цілими днями. Бувало, якихось машинок накупить.
У середині березня жінку бачили розпатланою біля школи.
— Десь два тижні тому Лариса прийшла до нас у гості, — згадує 58-річна сусідка Марія Климчик. — Стала журитися. Каже: весна надворі, а мене ще не відправляли до лікарні.
17-річний Сергій Власюк останні два роки живе на сусідній вулиці з одноліткою Іриною Воджак. Напередодні вбивства приходив до матері позичити гроші на подарунок коханій.
— 28 березня в Іри день народження, — пояснює хлопець. — Хотів зробити їй подарунок. Я й сам трохи заробляю, але, поки неповнолітній, офіційно на роботу не беруть. Прийшов десь о дев"ятій вечора, бабця з дідом якраз збиралися спати. Мама була у своїй кімнаті. Я взяв гроші й пішов.
Сергій — худорлявий, чорнявий, середнього зросту. На похорон прийшов напідпитку. До хати не заходить. Спілкується лише з батьком коханої.
— Убила мама, — каже впевнено. — Вона хвора. Часто на бабцю кричала, била її. Діда боялася, бо той міг дати здачі. Вона й мене била, коли я малий був. Могла кинути на підлогу і товкти ногами ні за що.
Запитуємо, чому не заходить до хати.
— Там на мене вовком дивляться, — пояснює.
— Не знаєш, де закривавлений одяг?
— Одяг? — Сергій ніяковіє, обличчя стає блідим. Відповідає невпевнено: — А що, мав бути одяг? Не знаю...
Родичі сумніваються, що вбивство скоїла Лариса.
— Лукашови недавно продали корову, у них мали бути гроші. А міліціонери не знайшли й копійки, — дивується Надія Костюк. — Лора точно їх не брала. Сергій вчора прийшов п"яний. З нас став гроші вимагати. Ми продали телицю, хотіли організувати поминки. Він каже: маю право на ваші гроші, бо я — єдиний спадкоємець. Почав замахуватися, обзивати. Ми міліцію викликали, ледь втихомирили...
5 
35413
Коментарі