У 46-річної Ганни Тимошенко із села Оксанино Уманського району Черкащини співмешканець 52-річний Володимир Яровий украв документи на хату й земельний пай.
— Із Яровим ми познакомилися у вересні 2011 року, — згадує Ганна Тимошенко, невисока худорлява брюнетка. Вона лікує стрес у Черкаському обласному психоневрологічному диспансері. — Я з чоловіком розійшлася давно. Найстарший син Ігор і середня дочка Інна від мене вже виїхали. Зі мною була тільки найменша Іра, школу закінчувала. У мене ж 57 соток городу, без чоловічої сили у селі важко. Дивилась оголошення. Яровий писав, що хоче познайомитися із сільською жінкою. Я дала виклик, він передзвонив.
До 2009-го Ганна Степанівна працювала свинаркою на фермі, охоронцем на комбікормовому заводі. Після двох інсультів роботу покинула.
— Яровий жив із сином Романом у селі Комунарівка Калинівського району Вінницької області, — продовжує. — Його зразу чогось інтересувало, чи є в мене земля. Зідзвонювались. Через місяць він запросив до себе помогти розібрати порося. Я поїхала, помогла. Він сказав, щоб уже переїжджала до них. Приїхала додому, порадилася з Ірою. Вона була не проти. Більше якось ні з ким не говорила, стидно було. Десь за пару тижнів Яровий приїхав грузовиком. Загрузив усю нашу картоплю, мотоцикла, закатку, одежу, посуду. Покинули тільки меблі. Каже: "Ви сюди вже не вернетеся". Приїхали ми туди, перші місяці все було добре. Тільки Яровий не дозволяв із сусідами говорить. Казав, що вони брехливі.
У січні торік жінка отримала від відділу соціального забезпечення путівку до санаторію в Суми.
— Поїхала. Тут Іра дзвонить: "Дядько Володя пропадає, не ночує вдома". Я вернулась, наче все наладилося. У березні Іра народила дочку. Дитячі гроші віддала Яровому. Він казав, купимо поросят, будемо хазяйнувати. Засадили моєю картоплею всі городи, я наробила закаток. Тоді й замітила, що до Ярового постійно звонять якісь жінки. Він почав мене обзивати, що в мене не все в порядку з головою. Потім все випливло. Сусіди розказали, що він альфонс, живе за рахунок таких, як я. У нього в кожному навколишньому селі є любовниці. Мене почав бити, казав: "Ти не перша й не остання". В міліції сказали: "Якби забив, то порушили б справу, а так звиняй. Вибирайся звідти, доки жива". Я скільки всього наробила. Закатала 300 бутлів з помідорами, огірками, томатним соком, 18 бутлів заправки до борщу за давнім рецептом. Такого вже ніхто не знає. Ще 120 банок салатів, кабачків, баклажанів, кетчупу, тушонки з курей, варень...
У серпні торік жінка повернулася до Оксаниного. Донька Ірина з онучкою на той час переїхала до чоловіка.
— Уже вдома побачила, що пропали мої документи на хату і землю, — плаче. — А з кредитної карточки — 10 тисяч гривень. Оце недавно приїжджав якийсь чужий чоловік "Москвичем". Каже, я цю хату купив, показав договір про купівлю-продаж. Як почула, мене аж трусити почало.
Хата Ганни Тимошенко обкладена плиткою, доріжки у дворі заасфальтовані, у дворі є літня кухня й гараж. Сім років тому жінка купила господарство за 16 тис. грн. Сільський голова Оксаниного Валерій Слюсар каже, що хату ще ніхто не продав. Адже там прописані її донька Ірина з онучкою.
— Я Ані казала, що вона дуже спішить, — згадує 35-річна Наталія Сотула, подруга Ганни Степанівни. — Не знаю, чого не слухалась. Як вона туди поїхала, я зідзвонювалась. Чула, як Яровий кричав, щоб до Ані ніхто не дзвонив. Це як так? Ми стільки років дружимо, а він так її охмурив, що не дзвонить мені. Вона йому позасаджувала всі городи, закаток наробила, а він оставив її голу-босу. Тепер обзиває, що вона слаба на голову.
Володимир Яровий з іншою жінкою живе в місті Бердичів Житомирської області. Хату в Комунарівці здає квартирантам.
— Вона забрала всі свої речі. Написала розписку, що претензій до мене не має. Де її документи на хату, не знаю. Вона психічно хвора, — відказує телефоном.
Сільський голова Комунарівки 45-річна Галина Фурман про конфлікт знає.
— Вони ж зразу жили нормально. А як вийшов скандал, то вона побігла в міліцію і районну адміністрацію. Звідти подзвонили, щоб я побула, доки вона забере свої речі. Ми там були добрих півдня. Яровий дав вантажівку. Вона забрала все, — каже Галина Василівна. — Яровий тут рідко буває, до цього з кількома жінками не вживався. Я пояснювала їй, що треба було узаконити стосунки, перед тим, як зійтися, могла б розпитати в людей за чоловіка. А то одразу переїхала з усім майном.
13 
1
Коментарі
1