— Бачив Андрія й Антона за кілька годин до загибелі. Говорили про зарплату. Один із них сказав: ми за 2 тисячі гривень на місяць ризикуємо життям, — киянин 33-річний Олег Нечупій 16 червня із букетом червоних троянд прийшов до пожежної частини №25 в Оболонському районі столиці. Тут прощаються з рятувальниками 38-річним Максимом Глазковим, 32-річним Андрієм Тарасенком і 24-річним Антоном Басовським. Вони загинули 9 червня під час ліквідації пожежі на території нафтобази "БРСМ-Нафта" під Васильковом на Київщині.
О 10.00 рятувальники з автобусів виносять три закриті труни. Мати Антона Басовського 47-річна Анжеліна Антонівна навколішки ридає перед домовиною сина.
— Во время тушения пожара был полный бардак, — розповідає високий стрункий чоловік, на вигляд років 50. Називається Олексієм. Він — колишній пожежник, працює у відомстві. — Ємності були встановлені з порушеннями, все горіло одночасно. Місцеві привозили хлопцям каструлі з борщем, піцу, воду й молоко.
Хлопцям кричали: "Давайте пінну атаку!" А як, коли горить зверху і знизу? Полізь нагору і, як шашлик, підсмажишся. У момент вибуху під бочками на 900 "кубів" перебували 20–30 людей. Коли в резервуарах усе закипіло і почало булькати, цей гул добре було чути. Досвідчені пожежники зразу почали тікати. У них було секунд 30, щоб добігти до забору і впасти обличчям у калюжу. Ті, хто загинув, цей гул не почули або не звернули уваги. Їх накрило вогнем.
Особи загиблих встановили за аналізом ДНК, бо тіла дуже обгоріли.
— Нашу службу очолюють колишні гінекологи, асенізатори, лікарі, танкісти й льотчики. Всіх начальників, які були за професією пожежниками, познімали з посад, — продовжує Олексій. — До форми підносиш запальничку — зразу загоряється. Хлопці самі мусять купувати взуття, щоб на роботі не обгоріли ноги. Машинам по 12–18 років. А на пожежні драбини навіть ставати страшно.
Збираються кілька сотень людей. Прощання триває майже 2 год. Труни заносять в автобуси. На машинах вмикають сирени і мигалки.
— Андрюша — це золоте дитя, — плаче теща Андрія Тарасенка 50-річна Марина Володимирівна. — Недавно з моєю донькою відзначили четверту годовщину свадьби. Приніс їй орхідею. Вони разом зі мною жили. За всі ці года — ні разу з Андрюшою не сварилася. Він мене мамулею називав. Останній раз бачили його в понеділок — пішов на сутки. У вівторок о 7.17 подзвонив Маші: "Їдемо під Васильків. Там страшна трагедія". Увечері прийшли люди зі служби й повідомили жахливу новину. Його 3-річна доця Аня жде, що папа вернеться. Каже: "Не трогай папину подушку і крісло. Він скоро прийде з роботи, принесе мені чупа-чупс".
— Наш Антон мріяв стати пожежником, — розповідає друг Антона Басовського 24-річний Едуард. — Ще у школі писав про це у творах. Після армії пішов у пожежну частину. Одружитися не встиг. Казав, треба отримати вищу освіту, а тоді вже шукати жінку. Планував вступати в інститут.
За труною Максима Глазкова йде дружина 43-річна Віта Діденко та його прийомна донька Вікторія, 19 років. Обоє витирають сльози.
— Максим же їй не рідний батько, а вона так побивається, — хитає головою сива жінка в чорній хустці біля автобуса.
— На нафтобазу Масим приїхав увечері 8 червня, — каже рятувальник 41-річний Сергій Шумигора. — Вранці ще з одним пожежником стояли біля лафетного стовпа, що подавав воду для охолодження резервуару. Близько 8.00 я відійшов від них метрів на 20. Пролунав вибух, мене відкинуло вбік. Побачив, як від палаючої ємності вибігали поранені хлопці. Хвилин за 15 зрозумів, що Максима серед них немає.
Антона Басовського та Андрія Тарасенка поховали в Києві на Лісовому кладовищі. Максима Глазкова — на міському цвинтарі в Білій Церкві на Київщині. 12 червня прем'єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що Кабмін виділить по 200 тис. грн сім'ям загиблих рятувальників.
Напередодні в місті Козятин на Вінниччині поховали 21-річного Євгена Шевчука. Він був членом команди пожежного потяга. Першого загиблого — заправника нафтобази 38-річного Артура Арустамяна поховали 11 червня.
2 
1
Коментарі
1