Трирічна Вероніка Мельник перекинула на себе відро з окропом

 

— Усі нам казали: шанси нульові. Уже й співчували, — говорить 25-річна Галина Мельник із міста Олевськ на Житомирщині. — Але ми вірили, що будемо жити. І вижили.

Її донька, 3-річна Вероніка Мельник, три місяці тому перекинула на себе відро з окропом. Отримала 75% опіків шкіри третього "А" та "Б" ступенів. Половина шкіри відмерла повністю.

— То був вечір неділі, 19 грудня, — згадує Галина. — Мій Славік був на роботі. Я нагріла відро кип"ятку. Поставила на пол, пішла набирати у ванночку холодної, щоб змішати й купати Вєру. А вона бігла з комнати, зачепила і все перекинула на себе.

Галина працює медсестрою в райлікарні, її чоловік 25-річний В"ячеслав — водій у лісовому господарстві. Живуть у приватному будинку без гарячої води. Вероніка — єдина донька.

— Я до Вєри, а вона сидить у шоці. Не плаче, не кричить. "Мамо, я помру?" — питає. Я давай зривати одяг, а він гарячий, відривається разом зі шкірою. Вирвала кофточку, футболку, колготки, штанці. Звоню в "скору", а мала просить визвать дядю врача швидше.

Дівчинка не знепритомніла. Її відвезли до районної лікарні. Поклали в реанімаційне відділення, підключили апарат штучного дихання.

Я давай зривати одяг, а він відривається разом зі шкірою

— Я ж сама працюю в лікарні, попросила сказати правду, — каже Галина. — Лікарі лише махали головою. Шансів вижити не давали. На другий день погнали на Житомир, потім на Київ. Поклали в реанімацію другої міської лікарні. Вєрочку взяв вести завідувач реанімаційного відділення Володимир Володимирович Калашніков і лікарка Ольга Миколаївна Коваленко. Три тижні днювали й ночували біля неї. Зробили 12 операцій.

11 березня дівчинку виписали. Вона вже ходить. На лікування батьки витратили понад 50 тис. грн.

— Нам помагали так багато людей, усім вдячна, — розповідає Галина Мельник. — Родичі, знайомі, колеги. І незнайомі люди. Приходили і давали гроші в лікарні.

— У дітей опіки шкіри понад 30 відсотків вважають критичним станом. 75 відсотків третього ступеня — це надкритично, — пояснює професор 71-річний Еміль Фісталь, керівник Донецького опікового центру Інституту невідкладної і відновлювальної хірургії. — Столичні колеги спрацювали фахово. Але багато чого залежить не лише від площі, а й від глибини опіку. Ураження окропом вважають не найтяжчим. У нас були випадки, коли виліковували людину з опіками 95 відсотків шкіри. Українські вчені навчилися рятувати від таких травм.

Анастасію Овчар, яка 5-річною обпекла 80% тіла, лікували в американському Нью-Йорку.

×