"Коли мені повідомили про трагедію, я подумав, що все це брєд! — розповідає 40-річний Олександр Агарков із Петрівського райвідділу міліції Донецька. — Потім батько хлопчика показав відео на своїй мобілці. Всі були шоковані".

Міліціонери подивилися два ролики по 5–7 сек. кожен. На першому семикласник Артур лежить у ямі завглибшки 40 см, по ширині й довжині — як розміри тіла. На обличчі футболка. Видно лопату, якою хтось закидає школяра землею. На другому — могила. На рівні голови закопаного підлітки встановлюють виготовленого з дрючків хреста. Момент, коли хлопець без сторонньої допомоги вилазить із могили, камери не зафіксували.

— Ця дитина — астматик, — каже про Артура 42-річний Олександр Кравець із райвідділу міліції. — Хвилина в "могилі" могла б стати для нього смертельною. Щастя, що у хлопчика лише моральна травма.

Петрівка — найвіддаленіший район Донецька. У ньому близько 200 тис. жителів. Мікрорайон ще називають "селищем 28-ї шахти".

У день пригоди, 5 червня, підлітки планували встановити імпровізовані футбольні ворота в посадці на околиці району. До них підійшов 19-річний Павло Челендінов із двома дівчатами.

— Ану йди сюди! — гримнув на 13-річного Артура. — Де мої три гривні?

Грошей хлопець не мав.

— Зараз відробиш, — сказав Павло.

Челендінова виховували мама з бабусею. Живуть небагато. Павло закінчив ПТУ, два місяці попрацював зварювальником. Після звільнення влаштувався охоронцем приватної фірми. Узяли, бо має близько двох метрів зросту.

Били по всьому тілу, але цілилися в голову

Челендінов зателефонував до 15-річного друга Романа на прізвисько Рама. "Приходь на поле, розберемось тут", — почули школярі.

Павло з Романом дали Артурові лопату й наказали копати могилу. Процес знімали на відеокамери мобільних. Челендінов жартував і сміявся. Коли Артура засипали — хлопці на мить замовкли.

— Коли з могили донеслися ойкання й айкання, Челендінов змилувався, — каже 37-річна слідча Анжеліка Лєснікова. — Сказав: "Ладно, вилазь!" Це ми побачили на записі з телефону Роми, який знімав екзекуцію до кінця.

Романа й Павла затримали. Порушили кримінальну справу й передали до суду. Молодшого звільнили від кримінальної відповідальності, бо він розкаявся. Челендінову загрожує до чотирьох років ув"язнення.

Пояснити свій вчинок він не може. Постраждалий, якого друзі називають Арчиком, має власну версію.

— Є такі люди, яким хоч раз на день обов"язково треба кого-небудь побити чи помучити, — каже він. — А тут ще й дівчата поряд — треба ж показати крутизну!

Запитуємо, для чого позичав у Павла гроші і чому не віддавав.

— Я в нього не позичав, — пояснює Артур. — В іншого хлопця купив крило від велика. Не доплатив трьох гривень. Але потім віддав, все було нормально. Просто Паша хотів придертися. Наступного дня він записував на мобільний, як б"ють Альошку.

Заходимо до матері Олексія.

— Мене Денис з нашої вулиці питає: "Хочете подивитися, як били Альошу? А як закопували Артура?" — каже Людмила Михайлівна.

Жінка побачила, як дубасять її 17-річного сина. На ролику видно, як той прикриває руками голову. Його б"ють ногами. При цьому Рама говорить: "Паша, чого не сказав, що битимемо, я б взув інші кросівки". Били по всьому тілу, але цілилися в голову.

— Я жахнулася, — веде далі Людмила Михайлівна. — Кажу Денисові: "А батьки Артура бачили?". Він мовчить. Я їм про все розповіла. В міліцію про катування сина не заявляла, бо я віруюча. Хай Бог карає.

За кілька хвилин жінка зізнається: не скаржилася через погрози.

Спочатку Артур не хоче показувати могилу, де його закопували. Та згодом погоджується. Яму розмив дощ, її майже не видно.

×