Ексклюзиви
Пʼятниця, 19 жовтня 2007 07:00

Рятувальники шукають Олену Гончаренко

  Влада Подорван (у центрі) з однокласницями на уроці фізкультури
Влада Подорван (у центрі) з однокласницями на уроці фізкультури

"Мандриківка наша — молодіжний район", — каже 17-річний Євген Борисенко із Дніпропетровська. Хлопець живе по просп. Перемоги, 54, на набережній Дніпра. Під вікнами його будинку дитячий садок, за ним — руїни будинку N127 по вул. Мандриківській. Тут цілодобово чергують міліціонери. Минулої суботи від вибуху газу в будинку було зруйновано два під"їзди з чотирьох. За офіційною інформацією, загинуло 17 осіб.

Із Женею зустрічаємося у нього вдома. Із другом Стасом, 17 років, він передивляється на комп"ютері шкільні фотографії. Хлопці вибирають знімки для родичів колишньої однокласниці Влади Подорван, яка загинула разом із сестрою та матір"ю.

Стас збирається до університету. Він навчається на другому курсі.

— Якщо знайдеш фотографії Троцева, то вишли, — говорить на прощання. — Саша Троцев не жив у цьому будинку, — додає студент. — Він прийшов у гості до Богдана Проценка. Той мешкав на першому поверсі, у квартирі N83. Там їх обох і привалило бетоном. Так само, як Настю Куклу, яка ночувала в Даші Бірюкової.

Загиблі хлопці та дівчата товаришували. Їх уже поховали, окрім Влади Подорван. Прийомний батько дівчинки Сергій Гончаренко не хоронитиме доньку, доки рятувальники не знайдуть її матір, 36-річну Олену.

У Сергія та Олени крім Влади була ще 5-річна донька Дарина. Вона загинула разом із матір"ю та сестрою.

— Тієї ночі Сергій був на роботі. Години дві після вибуху нічого не знав. Та й я не знала, — розповідає Любов Степанівна, мати Олени. — Я була в церкві — ходжу до адвентистів сьомого дня. Ми молилися тоді, та, мабуть, запізно було вже... Мені аж із Москви подзвонили. Кажуть, у вас вибух. Набираю Лєну — не відповідає. Владина мобілка недоступна. Сергій поїхав, дзвонить і каже: немає мого під"їзду...

Після трагедії Сергій Гончаренко оселився в тещі. У середу вони разом прийшли на зустріч із президентом Віктором Ющенком.

— Візьміть оце, бо я загублю, — Сергій витягує з кишені та віддає тещі папірець із телефоном юриста. Очі в чоловіка червоні, обличчя бліде.

Із руїн живими дістали кілька кішок, собаку та крокодила

Любов Степанівна телефонує та домовляється про зустріч. Юрист радить написати позовну заяву, скаржитися до суду на ВАТ "Дніпрогаз". Ходять чутки, якщо цього не зробити зараз, коли увага всієї країни прикута до трагедії, то житла доведеться чекати дуже довго.

— У нас загинула вся сім"я, — тихо каже Сергій іншому чоловікові, ймовірно, сусідові. — Якби Лєна не була на лікарняному... Всі ж інші повискакували. Якби не лікарняний, та не проливний дощ...

За столом у холі школи N76 збираються учні та вчителі. Одна з них тримає альбом із фотографіями випускників.

— Ось Влада Подорван, — показує фото. — Вона навчалася в художній академії. Коли приходила, казала мені: "Тамаро Олексіївно! Уявіть, ми там лише малюємо, й усе!".

Учителька дістає з папки малюнки колишньої учениці. На одному — комсомолка та військовий. Написана цитата з вірша радянських часів: "Приказ: Ему на запад. Ей в другую сторону". На інших — натюрморти, стилізації під китайські гравюри.

— Влада займала перші місця на всіх міських конкурсах. Найкращі її роботи нам не повертали звідти, — говорить Тамара Олексіївна.

— З її обличчя ніколи не сходила посмішка, — додає колишній класний керівник дівчини Ольга Латошак. — Влада була  емоційною. А її мама — навпаки, дуже врівноваженою.

Протягом розмови від столу не відходить вродливий чорнявий юнак Давид.

— Ми із Владою зустрічалися п"ять місяців... Ні, сім, — розповідає він. — А минулого тижня посварилися. У п"ятницю розмовляли по телефону, збиралися зустрітися та порозумітися. Я дуже її люблю.

Любов Степанівна каже, що останнім часом Влада навчала молодшу сестру Дарину малювати пензлем.

— У ніч перед вибухом мала закінчила свою картинку та поклала сохнути на вікно, — говорить бабуся. — Та вже того вікна немає...

Диспетчера Дніпропетровського металургійного заводу ім. Петровського Олену Гончаренко досі не знайшли. Родичі, наслухавшись історій про жительку Росії, яка під завалами кілька днів годувала дитину грудьми, потай сподіваються на диво. Хоча дотепер із руїн живими рятувальники діставали лише тварин — кілька кішок, собаку та крокодила. Його бізнесмен четвертого під"їзду тримав у ванній.

Зараз ви читаєте новину «Рятувальники шукають Олену Гончаренко». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода