"Третій місяць боїмося спати, біля ліжка ножа кладемо", — виходить із хати 44-річна Євгенія Коваль із села Скнилів Пустомитівського району Львівської області. Уночі 6 серпня до них увірвалися четверо грабіжників. На голові мали дитячі шапки й панчохи, аби приховати обличчя.
Євгенія з чоловіком 44-річним Мирославом продають ношений одяг на львівському ринку. З ними живе донька Наталя, 23 роки.
— Була четверта ночі. Бандити приставили драбину і дивилися, чи є люди, — господиня показує на вікно. — Від шуму я збудилася. Чоловік спав. Я на колінах дійшла до кінця ліжка, як відкрилися двері в кімнату. Першим забіг Ігор Колеснік. Його одразу впізнала. Він три роки у нас працював, будував хату. Тоді вбігли ще троє. Брат Колесніка, Володька, скочив на ліжко, почав нас душити. Чоловік утратив свідомість. Я почала боротися. Він заклеїв мені рот і ніс, не мала чим дихати. Скотчем зв'язали ноги та руки. Говорили по-російськи. Слух різало: щиро наш західноукраїнський акцент та російська мова. Піднялися наверх у доньчину кімнату. Наталка віддала все своє золото.
У шкіряній сумці Євгенія тримала $4 тис. Їх забрали. Із господині зірвали золотий ланцюжок із хрестиком, з господаря — печатку.
— Доки вони ходили, я розв'язала ноги та руки. Хотіла вискочити з вікна. Вони помітили, почали мене бити по голові та шиї, знову зв'язали. Хтось з них спустився вниз у пральню та приніс відпарювач. Включили, приставили мені до руки, — господиня сіпає правицею. Від опіку залишився великий слід. — Я крикнула, вони відпустили. Приставили праску до сідниць. Казали: "Говори, де гроші, бо потечеш, як холодець". Від болю дико кричала. З холодильника взяли пляшку безалкогольного пива та півпляшки горілки. Наказали, аби ми не викликали ментів. Погрожували спалити хату, гранату кинути.
Грабіжники пробули в будинку годину. Зранку Ковалів відвезли до обласної лікарні. Двох нападників вони так і не впізнали. Євгенія місяць пролежала в опіковому відділенні. Мирослав звернувся до обласного управління Служби безпеки. Звідти викликали міліціонерів із Пустомитівського райвідділу.
— Рука була обпечена права, бік — зліва. Уночі не могла спати, ходила по коридору і молилася, щоби швидше настав ранок, — зітхає Євгенія Коваль. — За цей місяць міліціонери й пальцем не ворухнули. Ми до них і не хотіли звертатися. Два роки тому вже приходили грабіжники. Нас не було вдома. Узяли гроші, півбанки крему, французькі духи, ваги й гармошку. Ми заявили в міліцію, та справа заглохла.
20 вересня Ковалі поскаржилися начальнику обласної міліції Богданові Щуру. Того ж дня затримали братів Колесників. Вони зізналися. Сказали, що з ними були 23-річний Василь Худоба та син місцевого священика греко-католицької церкви на прізвище Войцехівський. У Скнилові його знають за прізвиськом "Ксьондз" або "Єпископ".
— Ми Худобу підозрювали, але не хотіли повірити, — затуляє руками обличчя Мирослав. — Він теж працював у нас. Я до нього прив'язався, як до рідного сина. Ми його годували, одягали, гроші давали. Нещодавно його мама з Італії телефонувала. Питала, як могли подумати на її дитину.
Василя Худобу та сина священика міліціонери не арештували.
— Кілька днів зустріла Васю біля своєї хати. Він не міг пояснити, чого прийшов, — каже Євгенія. — "Ксьондза" на час опізнання поклали в лікарню. Його мама всім розказувала, що синочок має струс мозку.
Будинок Войцехівських зачинений. Сусіди не знають, як звати сина священика. Кажуть, він двічі судимий. Дружина священика, за чутками, торгує горілкою.
3 
35413
Коментарі
6