вівторок, 17 листопада 2015 05:46

"Отець підсів ближче. Почав гладити мене по плечах, ногах, розстібати ґудзики на одязі"

— Змалечку ходив до недільної школи. Священиків вважав за святих людей. Коли отець Анатолій почав лізти до мене, сильно перелякався. Наважився лише відштовхнути та щосили побігти геть, — каже 19-річний Леонід Панасюк із села Торчин Луцького району на Волині про священика православної церкви Московського патріархату 38-річного Анатолія Ткачука.

Леонід із 39-річною матір'ю Галиною та двома молодшими братами 17-річним Олександром і Денисом, 9 років, переїхали до Торчина три місяці тому. До того жили в сусідньому селі Смолигів. Хлопець працює на меблевому заводі Луцька. Мати — сімейний лікар.

— У Торчині здружився з Миколою. Разом могли прогулятися, посидіти в кафе. Батюшка часто надзвонював йому на мобільний. Постійно просив, щоб приходив помагати. Якось отець Анатолій під'їхав до мене білим "Фольксваґеном". Каже: сідай, покажеш, де Микола живе, бо срочно потрібен. Я й сів. Метрів за 100 звернув до лісосмуги. Закрив двері зсередини, дістав п'ять яблук і пляшку коньяку. Сказав пити з горла. Я зробив кілька ковтків. Після цього отець підсів ближче. Став гладити мене по плечах, ногах, розстібати гудзіки на одежі, пхати руку в труси. Каже, покажи, що там у тебе в штанях. Від шоку закляк на місці. Став просити, щоб відкрив двері, бо приспічило в туалета. Інакше справлю нужду прямо в салоні. Вийшли з машини, ­пхнув його й почав тікати. З переляку пару раз оббіг навколо деревини, потім рвонув у бік села. Він — за мною. Метрів 80 гнався, потім відстав, — згадує ­Леонід.

— Мив машину, поруч внучка крутилася. Раптом із лісу вибігає Леонід. Блідий, схвильований. Кричить: дядя Саша, рятуйте, мене батюшка домагається. За пару хвилин із посадки виїхав отець Анатолій. Привітався і поїхав далі. Леонід сів до знайомих на підводу та поїхав додому, — говорить односелець Олександр Юзепчук.

Галина Панасюк написала на священика Анатолія заяву в селищну раду, міліцію та Луцьку єпархіальну раду.

— Льончик м'який по характеру. Тепер ледь не щодня капаю йому заспокійливе. Дитині 19 років, а в нього серце так хапає, що аж ліва рука німіє, — плаче в слухавку Галина Панасюк. — Половина людей у селі нас підтримують. Кажуть, давно чули про вподобання батюшки та не наважувалися йти проти нього. Микола, Льонін друг, зізнався, що до нього теж чіплявся. Просив показати статеві органи. Нікому не розповідав, бо страшно було. Та й сороміцько хлопцю про таке говорити. Однак прихожани нам не вірять. Пару фанатичок батюшки грозилися устроїть мені самосуд. Казали, підпалять разом із будинком. Син такого не вигадав би. Коли все закрутилося, до нас приїхали луцькі міліціонери. Наполягали, щоб син відмовився від заяви. Бо — нащо йому цей позор. Та ми не забиратимемо скарги.

Анатолій Ткачук із дружиною виховують двох синів. Менший навчається у другому класі, старший — вступив до педколеджу.

— Може б, і повірили Галині, якби це було вперше. Років п'ять тому вона вже писала подібну кляузу. Звинувачувала нашого головного лікаря в домаганнях до неї. То всьо вигадки. Він у нас мужчина порядний, такого не робив би. Тоді проти неї постав весь колектив. Хотіли вигнати. Та пошкодували, бо має трьох дітей. Слава Богу, все втряслося. Начальник лишився на роботі, — розповідає колишня колега. Імені просить не вказувати. — Галина — парафіянка московського патріархату. Коли жила в Смолигові, ходила в тутешню церкву на служби, дітей водила. Та з місяць тому люди повстали проти батюшки, бо мав надто сепаратистські погляди, пересварив півсела. З тієї церкви мусів піти. Думаємо, Галина спеціально звела наклеп на нашого батюшку, щоб звільнити місце в Торчині для смолиговського.

До нашого села отець Анатолій переїхав років 20 тому. Створив сім'ю. Як батько — він прекрасний. Коли треба що в школі помогти, відремонтувати, покрасити, то він ніколи не відмовляє. Селяни його поважають. Якби цікавився хлопчиками, то за цей час люди помітили б. Досі жодних претензій до нього не мали. Те, що Панасюки вплели в цю історію Миколу, друга Льоні, — взагалі смішно. Цей хлопчина — розумово відсталий.

На Галину Панасюк Анатолій Ткачук поскаржився в сільську амбулаторію, де вона працює. Доки триває слідство, його відсторонили від роботи в церкві. На телефонні дзвінки не відповідає.

Зараз ви читаєте новину «"Отець підсів ближче. Почав гладити мене по плечах, ногах, розстібати ґудзики на одязі"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути