36-річний Олександр Стащук із міста Торез Донецької області п"є лише підсолоджену воду. 20 вересня він оголосив голодування. Вимагає, щоб опікунська рада віддала на виховання хвору на рак доньку Василину.

— Хай прореагують на мої вимоги, — обурюється Стащук. — Мене не влаштовують їхні відписки. Я маю право захищати права своїх дітей у Верховному суді України. Маю право бачитися і виховувати доньок. Хай зобов"яжуть матір виконувати вимоги лікарів — обстежувати доньку в столичному Інституті трансплантації органів та Інституті онкології.

Олександр Стащук працює фельдшером у пожежній частині. Отримує 1,5 тис. грн, підробляє. Мешкає у двокімнатній квартирі. Із дружиною Іриною, 34 роки, виховували двох доньок. Владиславі — 5 років, Василині — 2 роки 9 місяців. Молодша дівчинка хвора. У неї збільшений язик, коротша права нога, сколіоз. Позаторік виявили рак печінки.

Батько збирав гроші на лікування Василини. Улітку 2006-го виступив на місцевому телебаченні із проханням допомогти. Завдяки пожертвам відвіз доньку до Києва. В Інституті хірургії і трансплантології Академії медичних наук дівчинці видалили 75% печінки.

— Хвора дитина — це біда, — каже Світлана Шендеренко, хрещена мати доньок Стащука. — Іноді вона зближує, іноді — навпаки. У Саші й дружини, на жаль, другий випадок.

Торік улітку чоловік посварився з дружиною.

— Доньку треба було везти на чергове обстеження, — пояснює він. — А жінці важко 100 метрів до дитячої поліклініки пройти, куди там до Києва везти. От я і став поганий, бо напрягаю.

Подружжя розлучилося. За вироком міського суду діти залишилися з матір"ю. Апеляційний суд не змінив вирок, Верховний справу не переглядав.

— Хоча батько активніше переймається хворобою доньки, — зазначає Валентина Шевченко, завідувачка дитячого відділення Торезької міської лікарні.

Ще весною у доньки була збільшена печінка, а в липні — рак третьої стадії

— Рак — непередбачувана хвороба, розвивається швидко, — каже Олександр Стащук. — Ніхто не може гарантувати, що завтра він не почне прогресувати. Он ще весною 2006 року у доньки була збільшена печінка, а в липні — рак третьої стадії.

Фельдшер упевнений, що колишня дружина не достатньо доглядає за дитиною. Дівчинці треба було носити ортопедичне взуття, щойно почне ходити. Однак із цим запізнилися на чотири місяці.

— Про направлення до протезного заводу дізнався лише 27 грудня торік, — обурюється чоловік. — 17 січня замовив взуття. З"явилося воно в нас у лютому. Через несвоєчасне звернення до ортопеда аномалія правої ноги погіршилася, порушився опорно-руховий апарат. Обстеження на рак відкладається вже другий рік! Все тому, що на стаціонар не кладуть дітей з батьком, а мама пропускає терміни.

Стащук планує оскаржувати рішення українського суду у Страсбурзькому суді.

— Заявлю на всю Європу, що в Україні існує дискримінація за статевою ознакою, —  говорить фельдшер. — Згідно з Конституцією права батьків рівні, а на практиці їх порушують органи опіки й суди. Щоб провідувати доньок, написав близько двох десятків заяв. Зрештою отримав час, коли мені зовсім незручно. Я ж чергую подобово.

Стащук половину заробітків віддає на аліменти. Каже, його голодування помітили лише колеги, інші ігнорують.

— Крутиться голова, але поки терплю, — зізнається. — Свій стан поки контролюю, тиск нормальний. Схуд на 8 кілограмів. Важу 81 кілограм при зрості 1,9 метра. Учора попав у лікарню з тиском і вірусом. Підхопив його десь, бо імунітет ослаб.

Матір Василини упевнена, що колишній чоловік перебільшує. Жінка не працює, доглядає доньок.

×