Ексклюзиви
Четвер, 22 жовтня 2020 07:01

"Несила дивитися, як людина під забором віку доживає"

Автор: TSN.UA
  Марія Нарожняк із селища Немирів Яворівського району на Львівщині три роки тому стала безхатьком. Її будинок згорів
Марія Нарожняк із селища Немирів Яворівського району на Львівщині три роки тому стала безхатьком. Її будинок згорів

— Баба живе під корчами в шалаші. А її квартиранти тягнуть час. Чекають, певно, коли помре, — 64-річний Євген Пулик із селища Немирів Яворівського району на Львівщині розповідає про сусідку 82-річну Марію Нарожняк.

Вона мала в селі дві хати. У батьківській жила сама. Інша — дядькова, дісталася їй за заповітом. Туди 11 років тому пустила жити квартирантів — подружжя Катерини й Миколи Онишків. Коли попросила виселитися, ті відмовилися.

— Не мали де жити, то я й пожаліла собі на голову. Пройшло три роки. Кажу: "Катю, звільняй хату". А вони ще два роки мене дурили, придумували причини. То я подала в суд, — розповідає Марія Нарожняк.

2017-го будинок Марії Володимирівни згорів, стала безхатьком. Коли в дім дядька квартиранти не пустили — навпроти згарища облаштувала з дощок курінь. Накрила ковдрою та клейонкою. Поклала матрац.

— Микола Онишків допомагав бабі — то дрова рубав, то пліт городив. От вона і пустила їх, аби хата дядькова не розсунулася. Мовляв, худенька вже, підремонтуйте й живіть. Ніяких документів не підписувала. Грошей із них не брала. Видно, чимось їй допекли, що сказала виселятися, — додає Євген Степанович. — Ті почали бабу за носа водити. Вона подала в суд, а квартиранти — на пересуд, наче в баби документи підроблені. Шість років у тому розбиралися, і таки правда за бабою. А квартиранти не виселяються. З подвір'я жінку погнали. Несила дивитися, як людина під забором віку доживає. Сусіди не лишають — підгодовують, пускають митися. Але ж так не може бути. Вони молоді, до 50 років. Катерина має матір, свекруху, в якої хата велика й літня кухня. Під забором не будуть. Але вперлися, щоб і чуже прибрати.

Марія Володимирівна до пенсії працювала провізором у аптеці. Чоловік помер, дітей у подружжя не було. З родичів — племінниці, але вони не спілкуються. Щоб не замерзла як похолодало, жінку прихистив сусід Дмитро Папірник.

— Пустив її в технічне приміщення. Для комфортного життя не придатне. Але хоч не на вулиці баба. Має де спати, помитися, — каже 39-річний Дмитро. Живе поблизу згорілого дому Марії Нарожняк. — Вона жінка дивакувата, але грамотна. Мала пристойну роботу, на мотоциклі їздила. Всі в селі її знають і підтримують. Та й ні на що не претендує, окрім свого. Має пенсію, продає гриби-ягоди. А Катерину війт консультує, якісь липові довідки їй видає. Не знаю, який йому зиск із цього. Але вона взялася судитися з бабкою. Хоча з документами на хату в неї все гаразд.

У квітні цьогоріч районний суд визнав право власності на хату за Марією Нарожняк. Катерина Онишків подала апеляцію. Засідання відбудеться 10 листопада.

— Суд буде, хай розбираються з документами. А поки що нічого не коментуватиму, — каже Катерина ­Онишків.

Марії Нарожняк хотіли відремонтували згорілу оселю. І поселили в геріатричне відділення районної лікарні. Але вона відмовляється від допомоги, каже селищний голова Микола Бесага, 54 роки.

— У неї було ліжко в лікарні. Але звикла вести кочівний спосіб життя. Змучився з нею розмовляти. Хату згорілу ремонтувати не хоче. Вже й поліція приїжджала, щоб її в лікарню завезти. Теж не хоче, — розповідає Микола Іванович. — А мене винним зробили, що я на стороні квартирантів. Але ж Марія Володимирівна сама їх пустила, не склавши угоди. У них дві доньки і син. Старша заміжня, має дитину. Молодша — школярка. Вони там ремонти поробили, тепер не хочуть виходити. Пропонували, щоб зробити Марії окремий вхід у хату — і теж ні. Живе на природі, як тепло, а то по сусідах. Звісно, не залишимо її в біді. Разом із соціальними службами шукаємо вихід із ситуації.

Зараз ви читаєте новину «"Несила дивитися, як людина під забором віку доживає"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі