"На роботі не вкалую, сплю до обіду". Повія Анастасія розповіла про свою роботу

 

Анастасія, 26 років, з міста Умань Черкаської області третій рік працює повією. Погодилася розповісти про роботу.

— Я сама із села. Батьки відправили в університет, і я зразу відчула себе ніким. Дівчата з гуртожитку дорогі речі носили, гуляли. А мене одягнули, як змогли, і давали копійки на хліб і зошити.

Старшокурсниці запропонували їй переспати з чоловіком.

— Один мужик шукав цнотливих дівчат, гарно платив. Я погодилася. Спочатку трохи боляче було, а далі вопще ніяких ощущєній. Дав 200 баксів. Людиною себе почуствувала: купила полупальто, перчатки до ліктя, заказала косметики. Доки жила в гуртожитку, постійно підробляла. У нас багато хто так робив. Оділася, накрасилася, туфельки на шпильці — і в бар. Там малолєток відганяли, дивилися на "папіків".

Після університету Анастасія влаштувалася вчителькою.

— Думала зав"язати, зійшлася з військовим, зняли кімнату. Зарплата — 1200 гривень, чоловік пив, грошей не хватало. За півроку плюнула і пішла по барах. Рік була коханкою одного бізнесмена. Він на море возив, шмотки купляв. Я по першому звонку мала бути у нього.

Тепер працює у придорожньому барі на трасі Київ — Одеса.

— Жизнь устраює. Маю 2–3 тисячі на місяць, інколи більше, плюс подарки. Працюю вночі. На роботі не вкалую, сплю до обіду. Знаю, що старію, молодь на п"яти наступає. Скоро переїду в столицю, знайду якогось, аби на шию сісти.

Думаю, ні фіга собі — це мене ніч рвуть за 6 кілограмів крупи

Ніч з Анастасією коштує 100–200 грн, один сеанс — 60, оральний секс — 40 грн, анальний — 100.

— Недавно пішла на ринок, бачу — гречка по 15 гривень, — говорить. — Думаю, ні фіга собі — це мене ніч рвуть за 6 кілограмів крупи. Здуріти. У нас же і витрати немалі. Це звичайна баба може мужика в халаті вдома зустрічати. А мені треба фарбуватися, робити педикюр.

Презервативами вона користується лише за бажанням клієнта. СНІДу не боїться. Кілька разів лікувалася від венеричних недуг. Абортів не робила. Каже, після акту вживає протизаплідні пігулки. На них намагається взяти кошти у клієнта.

— Кажу, ти ж не хочеш, аби твоє дитинча бігало по дитбудинку, — сміється. — Мужики розкошелюються. Обично роцес триває 5–20 хвилин. Але є такі, які  вовтузяться усю ніч. Найгірше, коли чоловік п"яний.

Серед повій існує конкуренція.

— Бідні клієнти нас не беруть, а шукають студенток у барі. Там купив бутилку ром-коли — і вона твоя. А як взяв ще пиріжка з капустою, то поїде на край світу. Багаті ж не хотять тільки сексу. Шукають таких, з якими можна і поговорити.

За пляшку слабоалкогольного напою повія Алла, 43 роки, погоджується на розмову. Вона стоїть на одеській трасі на повороті до Білоцерківського шинного заводу. Її називають "Алкою-стюардесою".

— Я на трасі з 1985-го, — каже. Одягнена у джинсову сорочку та білу спідницю до колін. Нігті охайно обрізані. — Прозвали стюардесою, бо їздила з далекобійниками.

Вона родом із села під Білою Церквою. Має частину приватного будинку. Сім"ї нема.

— За сеанс беру 50 гривень. Облєгчьонна версія — 30. За день маю від 200 гривень, як пощастить, більше тисячі. Я так роблю — називаю ціну в 50 гривень, сідаю в машину. Але ж це мужик. Моє діло ше його розвести. Мужики розказують про себе, про свої проблеми. Деякі понтуються, типу я заробляю, машину маю, те-се. Ясно — має комплекс. Тут головне вислухати, похвалити. Після сеансу стоїть сказати, що процес був особенний. Чоловік розщедрюється, зверху накидає.

Зазвичай їй купують цигарки, пиво, пригощають вечерею. Найгірші клієнти — турки. Торік вони приїздили торгувати у місті.

— Їм віра заприщає з презервативом, а болячок страшно бояться. Просили потертися об них. Каждий платив по 200 гривень. А мені ще й легше.

Алла часто вживає матюки, постійно палить. Щойно догорає цигарка, бере іншу.

— Усі, хто тут стоять, платять ментам. Я даю одному 400 гривень на місяць. З молодших трєбують більше, бо на них попит більший. Без ментів тут ніяк. Публіка ж різна є. Позапрошлої зими сіла була в бус. За Ставищанським поворотом водітєль остановився, почав душити. Маньяк якийсь. Подушить, подушить, відпускає, потом знов душить. Я вирвалася, свого мента набрала. Він подзвонив знакомим гаїшникам, вони під"їхали, того мужика задержали, побили. Забрали 2 тисячі гривень, золотий ланцюжок, мобілку і відпустили. Буває, до ментів перевірка яка приїде. Вони сауну заказуюють, просять обслужити начальство по вищому класу.

Серед повій є ВІЛ-позитивні.

— Є у нас тут Свєтка — Ворона. Має довгі чорні волоси, — сміється Алла. — Вона ВІЛ-інфікована. Буває, клієнти нарошне таких просять. Раз заказали її, повезли комусь у сауну, дали 100 баксів, щоб мовчала. Той мужик глянув на Свєту. Боюся СНІДу, каже. Вона його на оральний уболтала. Він же, дурак, не знав, шо в неї в роті язви.

Алла говорить, що на трасі біля Білої Церкви працюють понад 100 повій. Про них знає кожен місцевий таксист.

— Була я замужем, — каже наостанок. — Чоловік хороший, із села, роботящий, непитущий. Хата велика, у хаті все. Я три місяці там побула — скучно. Стірка, уборка, город, хазяйство. Сказала, шо брак — не для мене.

×