Протягом червня підприємство "Львівська залізниця" проводило місячник зі збільшення прибутків від пасажирських перевезень. Бригади контролерів перевіряли пасажирів. За місяць виявили 671 безбілетника, 468 висадили.
3 червня ввечері 26-річний Михайло Кучма повертався потягом Львів–Золочів додому в село Андріївка Буського району Львівщини. Їхав зі швагром Русланом. Вони працюють різноробами на будівництвах. Між зупинками Задвір"я і Полтва Михайло вийшов у тамбур курити і не повернувся.
— Руслан шукав по вагонах. Думав, Міша зустрів друзів і поїхав у село Красне. Повернеться маршруткою, — розповідає 29-річна Наталія, сестра Михайла. — Та Міша не вернувся до ночі. Може, думали, він зразу на роботу поїхав. Але і там його не було. Мобілки брат не мав.
Наступного дня Наталія поїхала в райвідділ міліції подавати в розшук.
— Мені сказали, що брат міг загуляти в дівчини, попросили почекати до понеділка, — зітхає жінка. — А в п"ятницю подзвонили з карного розшуку, запросили в морг на впізнання.
О 21.30 того вечора Михайла висадили в Залугах контролери. Це зупинка серед поля, обабіч колії — ліс. До домівки Михайла залишалися 15–17 км. Він пішов по рейках. За 10 хв. до 1.00 його вдарив у спину поїзд Львів–Вроцлав.
Тільки родиною щось підскладаємо — похорон
— Переламало череп, хребет і відкинуло на бік. Поки поїзд зупинився, тіло було вже в хвості. Міша був ще живий. Машиністи занесли його в останній вагон, хотіли довезти до Красного в поліклініку. По дорозі він помер, — продовжує сестра.
Ховали Михайла на Трійцю.
Удома, крім Наталі з чоловіком та їхніх чотирьох дітей, залишилася 59-річна мати Марія. Батько Михайла помер два роки тому на заробітках у Москві. Родина живе в старій хаті, будують нову.
— Тільки родиною щось підскладаємо — похорон, — плаче Марія Кучма. — За два роки — дві похоронки.
Родичі згадують, що Михайло любив дітей. Із радістю залишався з племінниками вдома, прав пелюшки найменшій Яні. Найстаршій Христині на 10-річчя обіцяв подарувати мобільний телефон.
— І діти за ним умирали, — продовжує Марія. — Прийшов учора Максимко, похресник його. Каже: "Я в Михася був. Вінки поправляв. А бабу на цвинтар пускати не треба, бо вона на цілий день пропаде". Це правда. Як піду, то на одній могилі сиджу, то на другій.
Наприкінці липня Михайло мав бути за старшого боярина на весіллі доньки своєї хрещеної матері.
— Планував костюм купити, мешти, — заходиться плакати мати. — Ми купили все, та не на весілля.
Після пригоди сестра Михайла написала заяву в транспортну міліцію Львова.
— Та її не прийняли. Сказали шукати свідків, — стверджує жінка. — А вони тоді для чого? Це ж їхня робота — шукати свідків. Є один хлопець із нашого села, Юра, він працює провідником і їхав тоді. Казав, що в Міші був білет. Видів, що ті з транспортної міліції говорили з ним у тамбурі. Зараз свідчити не хоче. Моєму Руслану зізнався, що до нього ті міліціонери підходили, наказували говорити, що він нічого не бачив.
— При Міші не знайшли нічого — ні грошей, ні документів, — пригадує Марія. Якби оштрафували, то мали би дати квитанцію.
— Я не раз бачила, як ті з транспортної міліції ходять групами, — додає Наталія. — П"яні, як ціпи. Усі знають, що вони після шостої їдуть у кабак. Потім вертаються і до людей чіпляються.
У прес-службі транспортної міліції кажуть, що не чули про загибель Михайла Кучми. Запевняють, що Наталія бреше, бо в управлінні приймають усі заяви.
4 
1
Коментарі