"Ваша донька жива, але її продали до Середньої Азії. Знайдете гроші — побачите її знову. Чекайте на дзвінок", — пролунало у слухавці мобільного 43-річної Оксани Абрамової, і зв"язок перервався. Номера, з якого телефонували, мобільний не визначив.
Розмова відбулася в березні. Відтоді з жінкою ніхто не зв"язувався. Вона розшукує доньку, 23-річну Маргариту, яка не повернулася із заробітків в Англії.
— Востаннє чула її два роки тому, — плаче Абрамова. — Відтоді все чекаю.
Оксана Абрамова працює вчителькою молодших класів у селі Дзигівка Ямпільського району Вінниччини. Її 45-річний чоловік Володимир — агроном місцевої агрофірми. Виховують сина Костянтина, 4 роки.
— Після школи Ріта вступила у Київську аграрну академію, — розповідає про доньку. — Я тоді в Одесу світери продавати возила. Хотіла, щоб доня не почувалася гіршою за інших. Ми з Володею і дітей не заводили, хотіли спочатку Ріту на ноги поставити. Костика народила, коли доньці було 19.
На літню практику після третього курсу Маргарита поїхала до Англії. З однокурсниками вирощували капусту. По закінченню університету знову зібралася за кордон. Хотіла працювати на фірмі, яка вирощує гриби.
— Я відчувала лихе, не хтіла пускати, — згадує травень 2005-го Оксана Абрамова. — Із чоловіком не могли назбирати тисячу доларів на дорогу. Проїзд оплатив директор Асоціації аграрних вузів України Анатолій Мрачковський. Ця організація влаштовує студентів на роботу за кордоном. Ріті на рік відкрили візу.
Абрамови не отримували звісток від доньки. За півроку їм зателефонував невідомий. Вимагав тисячу фунтів стерлінгів за Маргариту. Батьки таких грошей не мали.
— Раніше Ріта нам багато писала, а цього разу прийшов тільки один лист, — Оксана Григорівна складає руки на грудях навхрест і замовкає. — Якийсь сухий і відчепний. Пише, що грибна фірма розпалася, а вона прибирає квартири, ходить до української церкви. Потім я дізналася, що фірма працює і ніякої української церкви там немає.
Жінка кілька разів хреститься.
— В асоціації аграрних вузів мені дали невірні номери дівчат, з якими Ріта їхала. Тут діє якась організація, що продає наших дітей за кордоном. У них все відшліфовано, сім"ї таких дітей досліджують. Ми попали під приціл, бо Володя — Рітин вітчим, а я тоді була у тяжкому стані після операції. Мені ще й казали, що допомагають тільки сиротам. Хто за таких заступиться?
7 листопада 2005 року на мобільний старости Маргаритиної групи зателефонував чоловік. Просив тисячу фунтів стерлінгів. Інакше обіцяв убити дівчину.
— Мені все переказали, — згадує жінка. — Я кинулася в Київ, передзвонила. Відповів якийсь Міндаус Госфовес, литовець. Сказав, якщо на рахунку не буде грошей, то він спалить Рітині документи. А з нею зробить все що схоче. Я побігла до асоціації. "То литовці собі так на хліб заробляють", — відповіли там. Мрачковський сказав, що дзвонив Ріті. Ніби вона сама не хоче вертатися.
Оксана Абрамова надіється, що донька повернеться.
— Я до монахів і гадалок ходжу, — зітхає. — Всі кажуть, що Ріта вернеться. Один старець сказав, що її мусульмани вкрали. Інший, ієромонах, казав, що це мене Бог покарав. Якось була у мене учениця Ірочка Сарочан. Я її до третього класу вчила. Раз приходить вона до мене і каже, що мама п"є, батько в тюрмі, вона два роки живе сама. Просилася до мене. Я не могла, бо саме після операції з Костиком була. Впросила її в інтернат. А через півроку Ріточка пропала.
Чоловік просив тисячу фунтів стерлінгів. Інакше обіцяв убити дівчину
Односельці співчувають Абрамовим.
— Ми Оксану всім селом жаліємо, — говорить секретар Дзигівської сільради 57-річна Броніслава Минаж. — Вона для Ріти все робила. Коли та в Києві вчитися захотіла, Оксана в Одесу і сир, і яйця возила.
— У цій справі більше запитань, ніж відповідей, — розводить руками 43-річний Микола Байзан з відділу по боротьбі з торгівлею людьми обласного управління міліції. — Дівчину подали в розшук. Через Інтерпол перевірили ту квартиру, де Маргариту затримали 2005 року. Однак ні дівчини, ні литовців там не було. Зараз пошуки тривають.
3 
35413
Коментарі
2