"Люди цілували мертвій матушці руки"

— Отець Миколай зібрав навколо себе непонятних людей без до­кументів, — каже заступник начальника Дарницького райуправління міліції Сергій Смирнов. — Захоронив на території храму дружину. Потім дав вказівку цим людям розкопати могилу, труну поставити в церкві. На його думку, мощі дружини стали святими й могли зцілювати. Ці прихожани повинні були постійно прикладатися до них. Проводили навколо труни свої обряди. Під час обшуку на території храму виявили близько 50 людей із дітьми. Вони були бліді, в зомбованому стані. Дехто не міг сам пересуватися.

Труна з напіврозкладеним тілом 48-річної Тетяни два тижні простояла в Покровській церкві, що належить Українській православній церкві Московського патріархату, в столичному мікрорайоні Бортничі. Жінка померла півроку тому. 14 лютого настоятель храму 61-річний Микола Наслудов відкопав тіло. 26 лютого міліція затримала священика. Він служив у храмі 35 років.

— Руки й ноги в мертвої матушки чорні були. Люди казали, шо воно не воняло. Та я не вірю. Сама не пішла, побоялась, — каже місцева 55-річна Ольга Мироненко. — А люди наші ходили й цілували. Не думаю, шо він її бальзамував. У неї паспорта ж не було, навіть у лікарню не пускав. Матушка Тетяна дуже добра була жінка. Хоча покинула дочку і квартиру десь на Харківському масиві в Києві. Була півчою, а з батюшкою жила неодружена років 10. Я в цю церкву перестала півтора року тому ходить. Бо він оце править-править службу, а тоді прериває і починає: "Не дєлайте дітям прививки, бо це, як чип. Ваш рєбьонок пукнув і всі про це знають". Казав не водити дітей у школу, бо там диявол. І ще, щоб повирізали всі коди з документів і паспортів. Не дай Бог було принести на панахиду якісь продукти зі штрих-кодами. Все відривали.

Коли міліція приїхала, всіх людей звідти вигнали, крик на всі Бортничі стояв. Бійці туди через забор перелазили.

Церква оточена 3-метровим парканом. Ворота відчинені. Праворуч під навісом біля двох бочок із палаючими дровами гріються троє бійців територіальної оборони в камуфляжних костюмах, на рукавах напис "Укроп".

— Ми допомагали тут усіх пакувать по машинах під час спецоперації. Їх тільки силою треба в псіхушку віддавать, — каже один із оборонців, не називається. — Чоловік із дочкою приїхав за жінкою, а їй — по барабану. І таких 85 людей. Усім чайок однаковий пити давали.

На огородженій території стоять дві церкви з білої цегли. Ліворуч на клумбі з трояндами була могила матушки Тетяни. Храми з'єднані довгими двоповерховими бараками. Прохід до них загородили перевернутими на бік столами. За Покровським храмом видно двоповерхову хату колишнього настоятеля.

Минулого вівторка новий священик Володимир Тукало, 42 роки, в церкві править службу. Моляться кілька людей.

— Всі, хто тут жили, — це болящі люди. І батюшку Миколу в психлікарню відправили. Таке натворив і людей ще туди втягнув. Ви думаєте, цих болящих у лікарню забрали? Вони тут після захоплення під ворітьми стояли цілу ніч. У них там своя ієрархія. Десяток дітей було, які не вчилися, до лікарів не зверталися, — заходить отець Ігор Оленєв у чорній рясі

Підходить 52-річна Людмила Загородня. Вона приїхала із села Катеринівка Покровського району Дніпропетровської області.

— Шукаю тут сина Васю Макія, йому 35 років, і невістку Свєту Ковальову, їй 40. Вони шість років тут жили. Повідмовлялись від усього світу. Як обвінчались, два роки жили в нашому селі при храмі. Батюшка дав їм хату через дорогу од церкви, поміг провести газ. Він був у церкві пономарем, а вона мила підсвічники. Поїхали шукать лучшой жиз­ні. До минулого літа нічого не знала, доки їхні друзі не дали вісточку в наше село. Я зразу в Бортничі приїхала. Чотири дні в них прожила. Заставляли мене одіти длінне плаття, змити косметику, платка мені запнули. Невістка — як бабушка стара ходила. На голові платок, довга спідниця й робочий чорний халат. В жіночому відділені на другому поверсі пристройки стояли двухетажні нари, збиті з дошок. Правда, лежали там і матраци, і подушки білосніжні. Батюшка кажде утро їздив на рибалку, повертався аж в обід. Привозив пару штук маленьких рибин. У його хату ніхто не міг зайти. На службах священик кричав на повен храм людей: "Ви — дурачьйо!" Руками маше, аж піна з рота. Матушка Татьяна казала, що їй осталось недовго, бо в неї рак крові. Дуже жизнєрадосна, справнєнька така жіночка була.

— Прихід перетворився на тоталітарно-деструктивну секту. За це його три роки тому позбавили сану, — каже єпископ Климент з Московського патріархату. — Однак він від приходу не відмовився. Стару церкву обніс парканом, поставив на вході охорону. Всіх священиків, які намагалися зайти на територію, бив і виганяв.

×