— Батько доки буде жити й дихати, боротиметься за свою невинуватість. Я теж, — каже 37-річна Тетяна Панасенко, дочка довічно засудженого львів'янина Володимира Панасенка, 58 років.

11 років і три місяці сидить у вінницькій в'язниці. Чоловіка визнали винним в організації замаху на генерального директора львівського підприємства "Ринок "Шувар" 48-річного Романа Федишина. Його автомобіль вибухнув 26 жовтня 2006-го. Отримав легкі тілесні ушкодження. Від поранень померла ліцеїстка 14-річна Марія Куцинда, яка проходила повз. Крім Панасенка до 12 років по­збавлення волі засудили посередника Олександра Рудого, 47 років. Виконавців — 42-річного Олександра Єгорушкіна — до 14 років, Олександра Машевського — до 12. Його розшукували сім років.

Адвокати звернулися в Апеляційний суд Вінницької області щодо умовно-дострокового звільнення Панасенка. Посилалися на Європейську конвенцію з прав людини, практики ЄСПЛ і Конституції України. Суд позов не задовольнив.

— Батько був старший адміністратор ­ринку "Шувар". Мати — співзасновник. Бізнес починали разом із Федишиним і кількома партнерами в 1990-х. Коли вибухнув автомобіль Романа Степановича, тато був у спортзалі. Одразу поїхав до нього. Посадив до "швидкої" та слідував за нею до лікарні. Оплатив послуги медиків, — розповідає Тетяна Панасенко.

20 листопада 2006 року у львівській психіатричній лікарні затримали посередника замаху — Олександра Рудого.

— Лікувався від розладів психіки — наслідок алкоголізму. Зробив у міліцію чотири явки з повинною. У першій зізнався, що Роман Федишин замовив вибух автомобіля, щоб підняти свій політичний рейтинг. На той час був депутатом Львівської міськради. У другій, що його замовив чоловік на прізвище Бокало. У третій додав прізвище Панасенко. Четвертого разу залишив тільки батькове. Суд узяв до уваги останнє зізнання, — продовжує. — На суді Рудий заявив, що обмовив батька під тортурами. На це не зважили.

"Оскільки Панасенко з 11 до 12 години 26 жовтня 2006 року постійно не перебував в полі зору працівників підприємства "Шувар", то в цей час міг передати гроші Рудому", — йдеться у вироку колегії суддів.

Мотивом замаху назвали контроль над ринком Шувар і неприязні стосунки Панасенка з Федишиним.

— Роман Федишин казав поліцейським, що з батьком у нього нормальні робочі стосунки — до затримання Рудого. Разом ходили на збори учасників товариства, підшукували ділянку для будівництва котеджів, — додає Тетяна. — Під час досудового слідства до нас на вулиці підійшов незнайомець. Наказав сидіти тихо. Стежили за нашими адвокатами, прослуховували їхні телефони. 2007 року нам спалили машину під будинком. Мама тепер живе від побачення до побачення. Їздить до тата кожні два місяці. Готує передачі. Бабуся так і не дочекалася його. Померла 1 лютого 2018-го. Їй було 89 років. За час ув'язнення одружився мій брат Олександр. У нього народився син, який не знає дідуся. Дочка моя востаннє його бачила у 2 роки, зараз їй 13.

— Ця справа унікальна. Єдиний доказ провини Панасенка — явка з повинною Олександра Рудого. Але він написав їх чотири, всі мають однакову юридичну силу, — каже правозахисник Андрій Діденко, 50 років. — Навіть якщо припустити, що Панасенко причетний до замаху на Федишина, то ніяк не може йти мова про довічне ув'язнення. Для такого вироку мало б бути умисне вбивство мінімум двох або більше осіб.

— Немає жодних доказів у цій справі. Вирок ґрунтується на показах одного свідка — Олександра Рудого, який на суді назвав іншого замовника. Пояснив, що це не був замах на вбивство, а спроба залякати Федишина, аби той змінив кадрову політику, — говорить правозахисник 49-річний Олег Левицький. — Також Рудий признався, що його катували. Чотири явки з повинною писав на вимогу слідчих. Навіть, якби на суді він продовжив звинувачувати Панасенка, останнього все одно мали б відпустити за браком доказів. Але винесли довічний вирок.

×