Середа, 22 липня 2020 16:14

Богдан Ступка: "Нехай говорять, що хочуть, а я живу, як живу, і завжди хочу спати"

22 липня 2012 року пішов із життя український актор театру і кіно Богдан Ступка.

Тривожний дзвінок пролунав того дня, коли на зйомках фільму "Одного разу в Ростові" Богдан Ступка раптово знепритомнів. В актора діагностували онкологічне захворювання. Він боровся із недугою довгих 2 роки, але перемогти її не зміг.

Попри те, що багато членів родини були театралами - батько співав у хорі Львівського оперного театру, мамин брат був там солістом, тітка - у Львівській опері головним концертмейстером, - сам Богдан в дитинстві не мріяв бути актором. Хлопчиком він планував бути лікарем, однак відмовився від цієї ідеї, коли побачив травмовану спину двоюрідного брата: вона була закривавленою, і ця рана налякала маленького Ступку.

"Сильвестр Ступка мав дуже гарний голос, і рідний брат матері, оперний співак Павло Крупник влаштував його у хор Львівського театру опери та балету, - згадує двоюрідна сестра Богдана, Надія Дика. - Деякий час уся сім'я жила у Львові в квартирі Павла Крупника, а потім змінила не одне помешкання. Заробітки були незначні, доводилось їм тяжко. Але Богдан ніколи не нарікав, що батьки чогось йому не додали, хоча одягався бідніше, аніж львівські діти. Напевно, тоді в нього з'явилась оця акуратність і бережливість - в юності Бодьо любив елегантно одягатись і костюм свій дуже доглядав, сорочка була білосніжна, аж блищала".

  Богдан Ступка, 1959 рік.
Богдан Ступка, 1959 рік.

Підлітком Богдан спробував вступити на хімічний факультет у Львівську політехніку, проте стати хіміком йому теж не судилось - він провалив іспити.

"Я міг стати хіміком, звіздарем, - розповідав Ступка. - Була у мене така сторінка в біографії: я працював у Львівському університеті лаборантом-обчислювачем по змінним зіркам, і один старий професор говорив мені: я з тебе, Богданчику, зроблю астронома. Не вийшло".

Ступка закінчив акторську студію при Львівському академічному драмтеатрі імені Марії Заньковецької, де пропрацював до 1978 року.

Перша роль в кіно викликала певні труднощі в актора. За словами Ступки, йому було дуже складно переключитись із театрального актора у кіноперсонажа. Це сталось під час зйомок фільму "Білий птах з чорною ознакою", де Ступка грав одну із головних ролей.

  Богдан Ступка та Іван Миколайчук під час зйомок "Білого птаха з чорною ознакою"
Богдан Ступка та Іван Миколайчук під час зйомок "Білого птаха з чорною ознакою"

"Я говорив дуже голосно, як в театрі, і мені постійно режисер повторював: "Не кричи так, говори тихіше", - розповідав актор.

Труднощі виникали і з емоціями. В театрі Богдан Ступка звик показувати емоції гіперболізовано, водночас перед камерами треба було грати більш стримано і природно.

"Ми ділили на двох гримувальну кімнату №7, - згадує народний артист України Богдан Козак. - Тоді я тільки починав навчання, а Богдан був випускником театральної студії. Стрункий, завжди підтягнутий, надзвичайно елегантно зодягнений. Пригадую, любив носити метелик до сорочки - він не був побутовим актором. Богдан належав до західної школи експресивних акторів, чия енергетика заповнює собою зал. За рахунок цієї енергетики, а ще точності мови, ритмічності рухів він одразу виділявся на сцені. Він по-своєму розумів думку автора, створював власну ритмізацію слова. Коли зараз чую деякі фільми, найчастіше документальні, які він дублював, - одразу впізнаю цю "ступківську" побудову фрази".

  Богдан Ступка, 1974 рік. Фото з книги В.Мельниченко «Майстер»
Богдан Ступка, 1974 рік. Фото з книги В.Мельниченко «Майстер»

В 60-ті роки кращих друзів актора Романа Лемеху і Богдана Ступку у Львові називали місцевими Аленом Делоном і Жаном Габеном (слава Габена "звалилася" саме на юного Ступку). Друзі полюбляли сидіти в місцевих кав'ярнях, улюблена розташовувалася біля готелю "Інтурист".

"Знаєте чому ми сюди ходили? Тому що за карбованець можна було взяти і каву з коньячком, і хорошу канапку, - розповідає Володимир Кіт, музикант джазового ансамблю "Медикус", до складу якого входив і Ступка (підпрацьовував конферансьє). - І компанія хороша збиралася: художники, поети, музиканти, артисти".

"Але Богдан не був "шнапс-патріотом", ніколи не бачили його п'яним, хоча "козу водити" любив з багатьма, згодом відомими, людьми. Після чарки кидався всіх цілувати і щось дарувати…" - згадує Роман Лемеха.

"Я - людина без слабкостей, - казав Ступка. – Курити кинув, поїсти ніколи особливо не любив, п'ю помірно. Одним словом, сала не люблю, горілку не вживаю. Нудно навіть".

Богдан Ступка був дуже популярним у жіночої статі. Але це не змусило його забути про своє справжнє кохання - дружину Ларису, з якою познайомився в Оперному театрі, де в хорі співав батько Богдана, а вона була балериною.

 

"Нехай говорять, що хочуть, а я живу, як живу, і завжди хочу спати", - казав актор.

Попри безкінечну зайнятість, актор вважав, що в житті немає нічого важливішого за родину. І коли сім'я поповнювалася онуками, він жартував - клан Ступок розростається. З клану Ступок на сцені залишається син Остап, онук Дмитро, можливо, актором буде і найменший - теж Богдан Ступка.

Богдан Ступка протягом всього свого життя мав сильний зв'язок з матір'ю. Навіть народились вони в один день - 27 серпня. До порад матері Богдан прислухався все життя. Якось сказав, що хоче померти в той день, коли не стало його матері - 23 липня. До цієї дати Ступка не дожив лише добу.

Зараз ви читаєте новину «Богдан Ступка: "Нехай говорять, що хочуть, а я живу, як живу, і завжди хочу спати"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 392
Голосування За якою перенесеною культурною подією ви найбільше сумуєте?
  • Книжковий Арсенал
  • Кінофестиваль "Молодість"
  • Atlas Weekend
  • UPark Festival
  • Leopolis Jazz Fest
  • Kyiv Comic Con
  • Ваш варіант у коментарях
Переглянути