Чи чули коли-небудь у Міністерстві фінансів висловлювання про те, що гроші люблять тишу? Зрозуміло, це — риторичне запитання. Однак залишається загадкою, чому це відомство з Національним банком провокує гучний скандал у фінансовому секторі, який нарешті став конкуруючим у справах поширення безготівкових платежів.
За два роки їх рівень зріс завдяки використанню карток "УкрКарт", "МастерКард", "Віза". У першому півріччі безготівкові платежі становили майже 8 млрд грн. Це сталося не само собою. Українські банки вклали в розвиток відповідної інфраструктури понад 2,5 млрд грн, створивши міжбанківські процесингові центри, які обслуговують належні українцям картки міжнародних платіжних систем. І тепер усі ці витрати й досягнення непотрібні? Пропоновані Мінфіном зміни загрожують соціальною напругою в суспільстві. Вони можуть зашкодити інтересам студентів, пенсіонерів, учителів, медиків.
Нагадаємо, що 19 червня Мінфін затвердив зміни до умов відкритого конкурсу з визначення уповноважених банків України, через які має здійснюватися виплата державної соціальної допомоги (включно з пенсіями, стипендіями, дотаціями та субсидіями) та заробітної плати працівникам бюджетної сфери. Експерти асоціації "Український кредитно-банківський союз" (УКБС) вважають, що це рішення спрямоване на примусове запровадження Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП). Ці зміни блокують створення ефективної конкурентоспроможної системи соціальних проектів із використанням платіжних карток. Крім того, вони руйнують результати дванадцятирічного розвитку ринку платіжних інструментів та адміністративними заходами обмежують право громадян на використання карток інших електронних платіжних систем.
НСМЕП не є державним підприємством, працює на приватні інтереси, але користується широкою підтримкою чиновницького корпусу, зокрема й Центробанку України. Однак за вісім років існування його картки не використовують ані населення, ані торговельні підприємства. На думку фахівців, це свідчить про відсутність економічного підґрунтя для розширення цієї системи.
Організація не має зручної та розгалуженої мережі обслуговування в Україні. Емітовані нею електронні картки неможливо використати в 95% об"єктів інфраструктури. Система ще й несумісна з міжнародними платіжними системами, тож її картки за межами країни не діють.
Чому мене змушують міняти банк, до послуг якого я звик?
Експерти вважають, що запроваджувати картки НСМЕП недоцільно, оскільки це потребує значних видатків із державного бюджету. Мабуть, у Мінфіні це також розуміють, тому стали на шлях примусового залучення до цієї системи комерційних банків. Для створення цієї мережі за рахунок банківської системи, громадян України потрібні значні інвестиції. Витрати на адаптацію НСМЕП до міжбанківської платіжної системи можуть перевищити 1 млрд грн, не враховуючи обслуговування терміналів та банкоматів.
Чи можна сподіватися, що уряд відмінить це рішення? Адже підстави для цього існують. Лобіювання НСМЕП аж ніяк не відповідає програмі "Український прорив: для людей, а не політиків". Таким чином Міністерство фінансів провокує соціальну напругу, обмежує свободу вибору громадян і тим самим дискредитує діяльність уряду.
Мінфін не тільки ухвалив дане рішення без громадського обговорення, але й не надав потенційним споживачам належної інформації про якість послуг. Нині мало хто знає про те, що дана система несумісна з міжнародними стандартами, а її картками користуватися незручно. Окрім того, людям не сказали про додаткові витрати при переході від міжнародних карток на картки НСМЕП.
Напередодні 1 вересня ми говорили з кількома студентами київських вузів, які вже отримують стипендію за картками одного з банків.
— Це дуже зручно, — каже третьокурсниця педуніверситету Даша. І додає, що не завжди знімає з картки всю стипендію. Завдяки цьому заощадила певну суму на відпочинок.
Юнаки дуже здивувалися, коли дізналися, що за наказом Міносвіти їм видадуть інші електронні картки.
— А чому в нас ніхто не спитав? — зауважує хлопець, який не хоче назвати своє ім"я.
Ще більше обурення викликала у студентів інформація про те, що нові й незручні картки (банкоматів, які їх приймають, по всій країні лише кілька сотень) незабаром, можливо, викристовуватимуть ще й для придбання залізничних квитків.
— Я їжджу додому майже щотижня, щоб привезти собі якісь харчі, — розповідає Павло, майбутній викладач математики. — І нічого не маю проти електронних транспортних карток. Але чому при цьому мене треба змушувати міняти банк, до послуг якого я звик? Ми вже добилися безплатного проїзду — доб"ємося й того, щоб за нас не приймали рішень.
5 
35413
Коментарі