Часи бурхливої діяльності 65-річного Івана Карпомиза, який п"ять років тому прошмигнув у крісло керівника волинських профспілок, наближаються до завершення. Проте Іван Іванович робить усе можливе, аби знову "переобратися" на теплу посаду.
Недавній страйк працівників Луцького підприємства електротранспорту, яким керівники місяцями не виплачували зарплату, показав, що Іван Карпомиз байдужий до долі людей праці. Навіть коли страйковий комітет пікетував облдержадміністрацію під час сесії обласної ради, Іван Іванович не вийшов до людей. Він не любить сваритися з владою, до якої належав десятки років. А коли торік 18 листопада Національний форум профспілок України провів на Театральному майдані в Луцьку акцію протесту, Іван Карпомиз назвав цю структуру нелегальною:
— Вона не зареєстрована, не входить до Федерації профспілок Волині. Ми зустрічалися з президентом, із прем"єром щодо антикризових питань, розробили спільні заходи, підписали меморандум із металургами, аграріями. А це просто збурення людей, боротьба за булаву голови Федерації профспілок. Це — Якибчук. Він хоче створити свою організацію і захопити майно профспілок. Він уже показав своє обличчя. У Львові, Рівному й Одесі захопили приміщення, але органи внутрішніх справ втрутилися. Буде, напевно, кримінальна справа. Там гроші ходять божевільні!
Щодо грошей важко судити, "божевільні" вони чи ні. А от нелюбов Івана Карпомиза до лідера НФПУ Мирослава Якибчука зрозуміти неважко. Останній чітко сказав про таких, як Іван Іванович:
— Якщо ти вирішив бути депутатом, будь ласка. Якщо ти член партії, залиш пост голови профспілки, на який тебе обрали, дали можливість і права відстоювати інтереси, та й займайся політикою.
Гнилу підлогу, продірявлений дах, темні шибки вікон у будинках доглядають четверо охоронців
А який із головного профгрупорга Волині політик? Ну, потрапив за протекцією екс-губернатора області Володимира Бондаря до списку "Нашої України". Став депутатом облради, періодично тільки те й робить, що свариться з головою Анатолієм Грицюком. Особливо — за санаторій "Пролісок", який, якщо Івана Карпомиза не зупинити, може спіткати доля колишнього профспілкового пансіонату "Шацькі озера". Там повноправними господарями чотирьох корпусів і шести літніх будиночків на кількакілометровому березі озера Світязь є голова правління товариства "Волиньтурист" Віталій Котумай та його донька Анна. Вона, з мовчазної згоди Івана Івановича, отримала їх в оренду аж за 2 тис. грн на рік. Члени профспілки автоматично втратили можливість відпочивати у зданих в оренду корпусах та будиночках, бо номер там тепер коштує до 1500 грн за добу.
"Там, де Карпомиз, — руїни, там трава не росте!" — кажуть про Івана Івановича. У селі Дачному в Ківерцівського району є спортивно-оздоровчий комплекс. Назва об"єкта умовна, бо за чотири роки головування Івана Карпомиза у профспілках від бази залишилися лише спогади. Наприкінці минулого року звільнили з роботи останніх 12 працівників. Нині гнилу підлогу, продірявлений дах, темні шибки вікон у будинках доглядають четверо охоронців. Не дивно, що профспілки хочуть продати комплекс. Так звані "торги" вже відбувалися, покупці представляли інтереси одного й того ж відомого в Луцьку бізнесмена. Та не сторгувалися — вдарила світова фінансова криза.
Така ж доля спіткала Будинок вчителя у Ковелі. Стан цього приміщення іще жалюгідніший, ніж спорткомплексу в Дачному. Але будьте певні: Карпомиз сторгується, бо має досвід із продажу за копійки однієї з найбагатших баз області — "Волиньголовпостачу".
Іван Карпомиз не зміг стати профспілковим лідером області, особистістю, яка здатна захистити права трудящих у кризовий період. Навіть коли поляки під час епідемії дарували волинянам ліки й пов"язки, карпомизівські профспілки виявилися в ролі сторонніх спостерігачів. Це й не дивно: ніколи не буде з Івана пана. Але чи розуміють це тверезомислячі сили, які ще не перевелися в керівних органах Федерації профспілок Волинської області?
2 
1
Коментарі