П'ять років в'язниці отримала 60-річна Ганна Пономарьова, заступник головлікаря Маріупольської станції переливання крові Донецької області. Її визнали винною у зараженні СНІДом трьох немовлят. Приморський райсуд Маріуполя оголосив вирок 13 листопада. Зобов'язав станцію переливання крові заплатити кожній дитині по 20 тис. грн компенсації.
— Ми оскаржимо вирок, бо провина не доведена, — каже Людмила Пономаренко, адвокат лікаря.
30 травня 2005 року Ганна Пономарьова виконувала обов'язки головного лікаря. Саме тоді кров здала медсестра закладу. За 15 днів у плазмі виявили СНІД, однак донорський матеріал не знищили, а Пономарьова 16 червня пішла у відпустку. За два тижні заражену кров перелили трьом немовлятам. Проти лікарки порушили кримінальну справу.
— За цей час справу двічі дорозслідували, припиняли за відсутністю складу злочину, 2 жовтня 2006 року Жовтневий райсуд Маріуполя виправдав Пономарьову, — каже столичний адвокат 45-річна Тетяна Бордуніс. Вона шість років безкоштовно захищала потерпілих. — Зрештою, суд дав п'ять років. Це вперше за незалежності України лікар отримав реальний термін за службову халатність. Хоча тільки в Донецькій області відомо про 11 випадків зараження людей вірусом імунодефіциту.
До набуття вироком сили Ганна Пономарьова працюватиме на тій самій посаді.
— Ми зробили все правильно, чинних на той момент інструкцій не порушили, — каже Ганна Пономарьова.
Усі троє заражених дівчат зараз мають останню, четверту стадію СНІДу. Живуть завдяки антиретровірусним лікам, щомісяця отримують 700 грн пенсії по інвалідності. Батьки не розголошують діагноз.
— Моя дочка народилася здоровою, плазму перелили перед нескладною операцією, — згадує 32-річна Вікторія, мама 6-річної Мирослави. Жінка з чоловіком виховують ще трьох молодших дітей. — Через місяць після виписки нас викликали в поліклініку й веліли здати кров на аналіз. Я зрозуміла, що справою доньки зацікавилася прокуратура, хоч правду приховували.
Матері інших дівчат — одиначки.
— Нещодавно я народила другу доньку, — каже 37-річна Анжела. — Хоч досі не можу толком отямитися. Спочатку від стресу сліпнула. Підходить тролейбус, а я не бачу, куди ногу ставити. Постійно плачу — ні з ким же не поділишся. Не хочу, щоб на мою доньку дивилися, як на прокажену.
Донька 39-річної Ганни окрім СНІДу хворіє на дитячий церебральний параліч.
— Від мене теж довго приховували діагноз, — каже Ганна. — У доньки брали кров, але лікарка закуталася в целофановий плащ, руки трусилися. Тоді я зрозуміла, що в доньки СНІД. На суди я не могла ходить. Перша суддя хіхікала, коли прокурор зачитував наші вимоги про компенсацію.
Після випадку зараження в Маріуполі донорську кров стали витримувати 6 місяців. Цього досить, щоб вірус імунодефіциту можна було виявити.
— Раніше всі переливали кров із коліс, — каже Володимир Мавров, головний лікар Маріупольської станції переливання крові. — Але процес переливання не став безпечніший. Ми працюємо на тому самому устаткуванні.
3 
1
Коментарі