"Зараз у нашому погребі стоїть метр води. У ямі в гаражі — півметра. Стіни на будівлях потріскалися. Ми повиносили з погреба всі торішні закрутки, порозставляли де тільки можна. Цього року я взагалі нічого не консервувала, бо немає де ставити, — бідкається 51-річна Галина Мисан, яка живе у центрі села Хутори Черкаського району на вулиці Садовій. — Картоплю з води виловлювали підсаками. Добре, що наш город не біля хати — у сусідів от увесь урожай замулений згнив. У мого дядька у дворі два льохи, і в обох вода. Ми спробували якось викопати яму для моркви та буряків у іншому кінці двору, то вона обвалилася й потягла за собою тин. Такого наробило!"
Село Хутори починається одразу за Черкасами. Галина Мисан живе тут вже 33 роки. Запевняє, що ще три роки тому село не підтоплювало. Тоді жити тут було дуже зручно — обласний центр поряд, але повітря чисте, затишно. У сільській катастрофі вона та її сусіди звинувачують Черкаську ТЕЦ, яку спорудили на території Хуторів.
— Черкаська ТЕЦ побудувала трохи вище села ставок-шлаконакопичувач, воду з якого дуже рідко відкачують. Вода просочується крізь ґрунт і затоплює людські обійстя. Природний водостік підземним водам перегородили, коли будували дренажні канали. Тому в Хуторах піднявся рівень підземних вод. Коли я привіз документи у природоохоронну прокуратуру, то там бралися за голову, — пояснює 56-річний Андрій Гуріненко, сільський голова Хуторів. — Зараз вода стоїть за 300 метрів від нашого цвинтаря. Страшно подумати, що буде, якщо і його підтопить. На городах людей, які живуть на Щорса, Садовій і Калініна, весь урожай загинув. Там тепер ростуть бур"яни й пасуться кози.
Вода стоїть за 300 метрів від нашого цвинтаря
Уміст небезпечних для здоров"я людини кишкових паличок у воді в селі Хутори перевищує норму в 484 рази. Воду для їжі доводиться щоразу кип"ятити.
— Нас звинувачують, що ми хочемо закрити ТЕЦ, яка на 60 відсотків забезпечує теплом Черкаси. Це неправда. Ми хочемо тільки, щоб порядок навели, — каже Андрій Гуріненко. — У мене самого хата валиться.
Директор Черкаської ТЕЦ 43-річний Володимир Бондаренко стверджує, що очолюване ним підприємство самотужки не спроможне розв"язати проблеми в Хуторах.
— Необхідно відновити дренажний канал, який пролягає поряд із селом. Він давно заріс бур"янами й не чиститься. Якось хуторяни самі трохи почистили, то вода почала спадати, — каже директор. — Не розумію, чого у всьому звинувачують нас. Адже ТЕЦ існує вже 40 років. Вода у Хуторах почала з"являтися у 90-х роках. На мою думку, це через природні катаклізми.
— Як тільки ТЕЦівці відкачують воду зі ставка-шлаконакопичувача, у погребах її рівень спадає. Проблему можна вирішити, якщо влада візьметься за неї. Вже не раз до нас приїздили чиновники із Черкас, але віз і нині там, — зітхає Галина Мисан.
3 
1
Коментарі