Третій місяць поспіль у Чернігові лікується 22-річна Аліса Артеменко. Її побив чоловік. Двічі на день жінку провідує бабуся Олександра Хмелевська, 79 років.
— Запитуйте, вона все чує, — Олександра Кузьмівна поправляє ковдру на ліжку.
Волосся на голові хворої коротко пострижене. Руки скрючені, трясуться. Жінка постійно впихає онуці рушника в долоні, щоб розминала руки. Рушник випадає. Аліса не може ані ходити, ані сидіти. 4-річного сина Владислава не впізнає. Називає Дідом Морозом.
Батько Аліси помер 13 років тому, мати — 10. Виховувала дівчинку бабуся.
— До восьмого класу вчилася добре, слухняною була, — розповідає Олександра Кузьмівна. — А потім зустріла Володю Коробка, старшого на вісім літ. І пішло — гулять, гулять. У червні чотири роки тому закінчила 11-й клас, а 8 серпня народила Владика.
Володимир не розписувався з Алісою, сина записав на себе. Батьки чоловіка віддали молодятам хату в селі Іванівка під Черніговом. Ті робили ремонт, купували речі, провели газ, завели курей.
— Через рік-другий почалися сварки, — бідкається Олександра Хмелевська. — Аліса в синцях приїздила, та Володю захищала. На четвертий рік почалися жахи. У їхній хаті збиралися компанії. П"ють, Алісу пригощають. Напоять — зачинять у сараї. Пекло почалося, коли Володя почав приводити інших жінок. Питаю Владика, де ти спав. "Із татом і тьотею Анею на дивані. А мама на кріслі", — каже. Малого змушували називати чужу жінку мамою.
Бабуся вмовляла Алісу покинути чоловіка. Та перебиралася на кілька тижнів до Чернігова, тоді знову поверталася.
— Останній час наче наладилося, — продовжує жінка . — Владика в садок оформляли, Аліса на роботу влаштувалася, оптикою торгувала. Увечері 15 травня онука поїхала в село. Назавтра обіцяла повернутися. Але ні на ранок, ні наступного дня її не було. 17 травня мені зателефонувала свекруха онуки: "Аліса в реанімації. Вовка її побив".
Люди в селі розповіли, що того вечора Аліса поїхала до знайомої Ганни Пенькової. Туди ж завітав Володимир із новою співмешканкою.
— Алісу побили, викинули у хлів помирати. Два дні онука пролежала непритомна. Кажуть, закопати її збиралися. Але її стогін почув чоловік, що проходив мимо. Нейрохірург казав, що витяг онуку з того світу, — Хмелевська заливається слізьми. — Як же він її, бідненьку, бив. На потилиці волосся повиривав. Він карате займався.
Алісу Артеменко привезли до обласної лікарні як невідому. Видалили гематому на голові.
— 18 днів у комі була, — розповідає хрещена мати Аліси Людмила Губіна. — Була на апараті штучного дихання. Думали, не виживе. Кажуть, навіть хотіли виключити апарат. Але якось санітарка побачила, що Аліса поворухнула пальцем. За кілька днів опритомніла.
Рідні вдячні лікарям. 26 червня Алісу привезли з обласної лікарні до міської N2.
— Вона довгий час була як рослина, — розказує завідувачка неврологічного відділення Ольга Федорова. — Годували її через зонд. Дихати самостійно не могла. Після травми вона не може ходити, сидіти. Паралізувало правий бік. Розлад психіки. Важко сказати, чи розуміє, що відбувається.
Потрапити до Володимира Коробка не вдалося. Із хати ніхто не вийшов, хоч сусіди казали, що чоловік удома. Двором бігають троє псів, неподалік стоїть мотоцикл.
— Того вечора ми з Алісою пішли до мене, — розповідає Ганна Пенькова. — Згодом прийшли і Вова з Альоною. Я їх запросила. Вовка з Алісою пішли в кімнату, сварилися.
За конфліктом подружжя спостерігала 11-річна донька Пенькової.
Сина Владислава називає Дідом Морозом
— Аліса лежала, а дядя Володя кричав на неї: "Йди звідси! У тебе є інший, іди до нього. Мені ти не треба", — згадує дівчинка. — Тьотя Аліса мовчала і плакала. Тоді він почав бити її по голові кулаками. У перервах ходив курити на кухню. Потім сказав: "Збирайся додому. Нічого в чужих людей тобі робити". І вдарив в обличчя, схопив за волосся і потяг до порогу. Бив у коридорі кулаками, носаками в живіт і по голові. Тьотя Альона казала, щоб не чіпав Алісу. Та він не слухав. Витяг у коридор за руку. Потім схопив, поволік за ноги з другого поверху. Голова билася об східці. Аліса кричала: "Відпусти мене!". А він їй ще й рот затуляв. Вони пішли, а ми полягали спати.
Ганна Пенькова каже, що боялася втручатися у сварку подружжя.
— Аліса казала, що вони кохають одне одного, — веде далі жінка. — Не встигла я задрімати, як Альона і Володя повернулися. Сказали, що Алісі погано і вони поклали її у мій сарай проспатися. Уранці я пішла, а в неї піна з рота. Ледь дихає. Лежить на цементі. Я їй водою губи змочила, вона лишень стогнала. Пролежала день. Наступного дня послала доньку за Володею, щоб забрав її.
2 
1
Коментарі