Минулої п'ятниці підозрюваним у вбивстві трьох охоронців у столичному "Каравані" оголосили 38-річного Ярослава Мазурка, уродженця райцентру Кам'янка-Бузька на Львівщині. Тому, хто вкаже на його місце перебування, міліція обіцяє заплатити 100 тис. грн.
Розмиті дощем фото Мазурка висять на дошці розшуку неподалік райвідділу внутрішніх справ і суду. До вул. Залізничної, де живе мати Ярослава, йдемо з 56-річним Богданом. Каже, він далекий родич Мазурків.
— Бідна Галя, серце кров'ю обливається, — запалює сигарету "Прима". — Ходять до неї та ходять, спокою не дають. Нема відбою від журналістів і міліціонерів. Ті не тільки у неї в хаті шманали. Вдома у двох її братів все перевернули з ніг на голову. Друзів Славіка допитували. Коли по телевізору показали відео з "Каравану", Галя сама сусідам сказала, що той вбивця на її сина схожий. За "добрими людьми" не заржавіло, подзвонили в міліцію. Сильно їм ту винагороду хотілося. Кажуть, Галя після тої історії в запой пішла. А що їй лишається робити? Мені казала, не вірить, шо то Славік. Каже, він би ніколи зеленої куртки не одів. Терпіти не міг того кольору. І туфлі не носив ніколи.
Номер домашнього телефону Галини Мазурок не відповідає. Мобільний вилучили міліціонери під час обшуку. Брама зачинена, із хати ніхто не виходить. На велосипеді приїжджає жінка, на вигляд років 30. Сусіди кажуть, племінниця Люба привезла тітці обід та заспокійливі ліки.
— Покиньте, будь ласка, приватну територію, — відмовляється розмовляти.
Літня жінка сидить на сусідньому подвір'ї.
— Галина замкнулася в собі, — каже. Представляється Орисею, 67 років. — З хати не виходить, ні з ким не розмовляє. Їй дуже погано. Не знаю, чи вибереться з того стану. Славік ріс нормальною дитиною. Не пив, не курив. Після школи поступив у ПТУ — вчився холодильники ремонтувати. На подвір'ї висіла боксерська груша. З ранку до ночі тренувався. Якось зі Львова приїхав такий довольний — на змаганнях получив медалі. Всім сусідам показував. 15 років у Києві жив. Шість років тому батько помер — Славік із жінкою та дочкою на похорон приїжджав. 18 вересня на день народження мами приїжджав, три дні був. До мене через забор кричав: "Добрий день, цьоця Орися". Запитала, як там Таня. "Закінчила школу, поступила в ПТУ," — відповів. Баба хвалила онуку, що дуже розумна, на відмінно вчиться. По плаванню має медалі.
Під час приїзду в Кам'янку-Бузьку Ярослав заходив у гості до подруги дитинства Іванни Ханас, 36 років. Вона відмовляється зустрітися, говоримо телефоном.
— Був недовго, забіг на півгодинки. Дуже похудав. В основному говорив про доньку. Бідкався, що зараз сидить без роботи, — кладе слухавку.
У середній школі №1, де навчався Мазурок, ідуть уроки. Вчителі кажуть, серед них немає педагогів, які вчили Ярослава. Класний керівник Емілія Ніїлко — давно на пенсії. Разом із чоловіком Степаном живе у селі Забужжя за 2 км від райцентру.
— Ярослав був тихою і спокійною дитиною, — зітхає. — До мене приходили слідчі, просили написати його психологічний портрет. Що я можу сказати? Його не бачила 24 роки. У школі вчився на "четвірки" та "трійки". Мав хорошу голову, міг учитися краще, але не хотів. Батько в нього випити любив. А мама душі не чаяла. З останніх сил билася, щоб єдиний син не був гірший від інших, — починає плакати, ховається до хати й більше не виходить.
Біля місцевого ринку стоїть машина даїшників. Вдивляються в обличчя усіх, хто з'являється на базарі. У продуктовій частині торгувала мати Мазурка.
— Бог його знає, де правда, — каже Олег, 39 років. Продає деталі до автомобілів. — Я зі Славіком в одну школу ходив. В інтернеті відео передивився. Ярослав був у супермаркеті, але він нічого не крав. У нього з дитинства була звичка долоні у рукави светра чи куртки ховати. От охоронці подумали, що щось поцупив. А він ніколи нічого без дозволу не брав. У кімнаті охоронців він на себе не подібний. Схоже, там була інша людина. Тепер під Мазурка підтасовують. Хоча хто його знає. Славік був нормальним пацаном. Його професія боксера спортила. Із кримінальним світом зв'язався.
— Ярослав був урівноважений мужик, — долучається до розмови військовий пенсіонер 48-річний Андрій Іванович. Переступає з ноги на ногу. — У молодості цілий рік з моєю теперішньою дружиною зустрічався. Коли його фотки оприлюднили, відразу впізнала. Але міліціонерам не дзвонила. Каже, підставляють хлопця. Він ніколи б на таке не пішов. Я мєнтам не дзвонив, бо треба сволотою бути, щоби земляка за гроші продати. Думаю, якщо то зробив, значить було за що. Охранніки хотіли з нього касу здерти. Не витримав, коли почали розводити, як лоха. Тепер у неті з'явилися листи стрілка з "Каравану". Написані чистою російською мовою. Народ, ви що, подуріли? Ні один галичанин у тяжку хвилину російською писати не буде.
4 
1
Коментарі
134