Павло Човновий з одного дерева збирає п"ять сортів яблук

85-річний Павло Човновий з села Тахтаулове, що під Полтавою має найстаріший в селі садок. Кожній яблуні по 50 років.

— Яблука треба рвати. Збирані довго не лежатимуть, — говорить Човновий. Показує садок за хатою. — Ось сорт "Заяча мордочка", — плескає по стовбуру. — Ці дуже пізні. Лежатимуть до весни. Сорт "Снежный" лежить до Нового року. Потім не годиться. Яблука не гниють, а в"януть. Найпопулярніший сорт "Симиренко". Яблука міцні, лежать усю зиму. Чим довше лежать, тим стають солодші.

Усі сорти прищеплені на дички. На одному дереві жовті, зелені та червоні яблука.

— А це п"ять сортів прищепив і виростив на одному дереві, — хвалиться Павло Іванович. — Червоний — то "Макінтош". Онде — сорт "Снежный кальвиль", — прихиляє гілку. — Ця гілка з сортом "Симиренко", а оті — два ранні сорти.

Дід Павло зриває яблука в жовтні, коли вдарять перші приморозки. Повчає, що фрукти до відра треба не кидати, а обережно класти. Якщо яблуко вдарене — швидко зігниє.

Зірвані плоди чоловік складає до дерев"яних ящиків. Не миє й не обтирає, бо це їм шкодить. У льох не несе. Каже, від сирості яблука швидко псуються. Повні ящики ставить до сараю. Узимку переносить у хату до комори.

— Треба дивитися, щоб не було червивих, — пояснює він. — Листя слід забрати. Плоди треба кожні два тижні перекладати з ящика до ящика. Гнилі відразу відкидати.

Бідкається, бо через спеку яблука, навіть пізні, не дозріли, а обсипалися. Щоб довше лежали, треба загортати в папір. Можна пересипати тирсою або класти на солому.

×