— Гвоздику трав'янку люблю за невибагливість. Перецвіте, й немає мороки. Бо є такі, що все літо треба обривати перецвілі квітки, — розповідає Любов Штурмак, 34 роки, завідувач лабораторії квітникарства Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді.
Гвоздика трав'янка невибаглива до складу ґрунту. Тільки той має бути рихлим, бо рослина гине від застою води. Росте на одному місці п'ять-шість років. Кущі мають восковий наліт, тому стійкі до засухи й хвороб. Щоб гвоздика довше цвіла, підживлює розчином мінеральних добрив раз у місяць. Перегній не підходить, бо пече делікатне коріння. На ділянці має безліч сортів цієї квітки. Наприклад, сорт Брильянт бордового кольору, Альбус — білий, Торонто та Конфеті — білі з червоною серединкою, рожеві Флешинг Лайт та Іскорка.
Рослина гарна навіть після цвітіння. Тоді на пагонах утворюються сріблясті зернини, що теж прикрашає клумбу.
— Гвоздику трав'янку не дуже люблю. У квітнику вона, звичайно, гарна. Але ж її в букет не зріжеш, а що тільки з вікна милуватися. Тому я сію вид Шабо. У неї такі пишні квітки, що аж стебла гнуться, — каже Ніна Микитюк, 38 років, із міста Лохвиця Полтавської області. — Рослина зацвітає через 150 днів після посіву, тому сію її ще в лютому.
Гвоздика виростає 30–50 см із сіро-зеленим листям.
— Із сортів гвоздики Шабо мені полюбилася рожева Аврора, ніжно-рожева Ля Франс, лілова Мікадо, біла Жанна Діоніс і звичайно ж Марі Шабо. Вона має жовту квітку з вкрапленням сірого кольору.
4 
35413
Коментарі