Наприкінці грудня у селі Затуриному сталася аварія — зіткнулися позашляховик "Мітцубісі" та мікроавтобус "Газель". Її водій 53-річний Микола Конопльов помер у лікарні. Інші пасажири мікроавтобуса лікуються і потребують фінансової допомоги. Всі вони — працівники Надержинщинської виправної колонії №65.
Миколу Конопльова поховали в селі Кованьківка Полтавського району.
— Зі мною не зв'язувалися ні винуватці ДТП, ні їхні адвокати, — говорить 49-річна Оксана Конопльова, дружина загиблого. Прожили разом 16 років. — Тепер моє життя перевернулося з ніг на голову. Я втратила опору і друга. Чоловік був для мене всім. А зараз відчуваю себе розбитою, одінокою. На моєму утриманні 11-річна дитина і 80-річна мама після інсульту.
Оксана Конопльова не працює, на пенсії за вислугу років. Була медичною сестрою. Пішла на пенсію, щоб доглядати матір, яка не виходить із хати.
— Прокидаюсь — і жду чоловіка. Як подумаю, що це назавжди — серце розривається, — плаче. — Раділи життю, планували на море з'їздити, ремонт зробити. Хотіли в селі дерев багато насадити, горіхів, ягід — щоб копійчину заробити. У нас 30 соток городу. Коля був романтиком, любив природу, рибалку. Куча рибальського приладдя залишилася. На річку сім'єю ходили. Чоловік рибалить, а ми з донькою роздивляємося, збираємо букети квітів. Коля колись зловив карася кілограмів до трьох, пишався. Фотографувався з трофеєм. Ловив щуку ще.
Подружжя має 11-річну доньку Єлизавету. Навчається у шостому класі Полтавської гімназії №21. Вечорами сім'єю грали в доміно, лото.
— Чоловік дуже любив доньку. На колінах у нього сиділа, цілували одне одного, обнімали. Донька в нас пізня, любима. Йому було 42, а мені — 37, коли Ліза народилася, — продовжує Оксана Володимирівна.
— Мені подобалося готувати для чоловіка. Микола любив борщ класичний, без квасолі, суп харчо, жаркоє по-домашньому, щоб м'ясця побільше. А зараз все з рук валиться. Те перекину, там проллю. Мене трясе постійно, сиджу на барбовалі чи на валер'янці.
Після аварії чоловіка "швидка" відвезла до лікарні, планували зробити операцію. Та медики вийшли і сказали, що пошкодження несумісні з життям. Мав травму грудей, перелом кісток скелета, розрив серця і всіх внутрішніх органів.
— Прийдеться йти працювати. Медсестрою не маю права, бо вже на пенсії. Більш нічого не вмію робити, хіба тряпку тягати. Піти на роботу — кинути матір напризволяще. І дитина ще мала. Треба і зустріти, і в школу відвести. А коли робота з ночними змінами, то хто її розчеше, в школу збере, проведе? Після свят оформлю допомогу у зв'язку з втратою годувальника.
Колонія оплатила витрати на похорон. Також працівники закладу зібрали 15 тис. грн допомоги і передали Оксані Конопльовій.
— Потроху на картку люди гроші скидають, бо колонія пустила клич по всіх організаціях. Допомагають сусіди, однокласники, незнайомі. Хто словом, хто ділом. Та найбільше вдячна невістці Людмилі — дружині дівера. Вона була зі мною всі ці чорні дні. В прокуратуру, морг, лікарню, сільську раду їздила зі мною.
У колонії Микола Конопльов працював 13 років, доти був водієм міжміського автобуса. На одному з рейсів познайомився з дружиною.
— Їздив на рейсі Полтава — Кротенки. Маршрут йшов через Кованьківку, де я жила. І він видивився мене серед пасажирів, сам прийшов до нас додому знайомитися. Так ми зійшлися.
Також в автомобілі "Газель" перебували працівники колонії 37-річний Юрій Твердохліб, Дмитро Макаренко, 29 років, 25-річний Максим Паламарчук, Роман Дерев'янко, 28 років, 19-річний Руслан Бутко, 21-річний Ігор Сердюк.
Усіх пасажирів доправили у першу міську клінічну лікарню Полтави з травмами різної тяжкості.
Юрія Твердохліба та Романа Дерев'янка виписали, вони вже на службі. Дмитро Макаренко, Максим Паламарчук, Ігор Сердюк, Руслан Бутко зараз на амбулаторному лікуванні. Для Руслана запланована додаткова операція, Максим потребує обстеження й подальшого лікування. Ігор Сердюк і Дмитро Макаренко після денного стаціонару в лікарні повернуться до роботи.
— В день аварії працівники колонії зібрали для колег 26 тисяч гривень. Ще 18 тисяч за кілька днів зібрали полтавські колонії №16, №29, №64. Намагаємось хоча б так допомогти, — повідомила керівник прес-служби Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань і пробації Міністерства юстиції Ольга Кузнецова.
Водій і пасажир "Мітцубісі" — полтавці.
Фінансової допомоги потребують службовці, на яких ще чекають обстеження та лікування — Максим Паламарчук і Руслан Бутко. А також сім'я загиблого в аварії водія.
Родинам можна допомогти фінансово:
Картка Укргазбанку 5355 0740 2541 1138 (Паламарчук Максим Геннадійович)
картка Укргазбанку 5355 0740 1204 8265 (Бутко Руслан Вікторович)
Банк отримувача — Укргазбанк, код банку 320478, рахунок 26207924428455 (Конопльов Микола Леонідович)
7 
Коментарі