— 70-річна подруга майже не вставала з ліжка. По хаті на костилях ходила, мала проблеми з коліном. Ми її в баню під руки водили, а зараз, хоть і постіпенно, почала бігать. Хто тільки закашляє — тягну сюди. Тому не хворіємо, — розповідає 65-річна Наталія Костюк із Тростянця. Три роки тому із подругами започаткували традицію — раз на три тижні ходять у лазню в сусідньому селі Булановому. Жінки віком від 36 до 70 років.
Автобус із Полтави наповнюється у Тростянці компанією гомінких жінок із сумками. Хтось із чоловіків-пасажирів запитує: "Дівчата, ви знову у баню зібралися?" Сміються. Виходять на кінцевій зупинці в Булановому. За 100 м — готельно-ресторанний комплекс "Явір". Тут і розташована лазня.
— Беремо з собою капці, полотенце, мило, всякі скраби. Замовляємо 3 години по 250 гривень за кожну. Із них 30 хвилин басейну. У будні в першій половині дня діє 30-відсоткова знижка. Відпочинок для одної виходить близько 45 гривень, — пояснює дорогою Наталія Костюк, світловолоса, у синій куртці.
При вході робимо колективне фото. Адміністратор 32-річна Людмила з усіма вітається.
— Проходьте. Вже все готове, — широко усміхається.
На дверях напис — "Російська баня №3". Жінки спершу йдуть до роздягальні. Знімають куртки, одягають купальники з шапками.
— Сьогодні нас дев'ять. Є з Великого Тростянця, Буланового, одна подруга приїхала з Полтави, — рахує Наталя Петрівна. — Є й дівчата, які відпрошуються або втікають з роботи, — пояснює, чому молодші жінки не хочуть фотографуватися. — Раніше ходили раз на місяць по вівторках. А потім стали в понеділок. У цей час тут нікого немає, хазяйнуємо тільки ми. Банний сезон починаємо у жовтні, бо у вересні ще багато роботи. І до первого мая, бо знову починаються городи. Де ми ще так зберемося? До когось іти додому? А тут всі незалежні. Контингент міняється, звісно, проте є ті, які з першого разу не пропускають.
У лазню ходять третій рік.
— Я працюю тут прибиральницею чотири роки. Запропонувала Петровні піти у баню. Зразу зібралось п'ять жінок. З часом колектив виріс, — розповідає Поліна Козуб, 62 роки, поправляє бретельку рожевого купальника. — Тут є чотири бані — українська, фінська, зараз називають "руська перва", хамам турецький і оце "руська третя". Тут і Ярослав Анатолійович, директор "Явора", купається, бо найкраща парілка.
У парну заходять гуртом. За кілька хвилин повертаються червоні, з під шапок виглядає вологе волосся. Біля душу перед дзеркалом на спеціальний піддон, устелений сіном, розкладають саморобні скраби. Намазують тіло.
— Є змішані мед, гірчиця і сіль. Хтось кофе з медом бере чи оливкову олію для волосся. Я, наприклад, взяла лимон із содою. Воно відбілює шкіру і молодить її, — сміється Тамара Вовнянко, 66 років. Вона в капелюсі з написом "шапка до пивка". Приїздить до подруг із Полтави. — Баня заряджає енергією, — втирає скраб в обличчя.
Поруч наносить на себе розмелені зерна кави з медом найстарша з компанії 70-річна Марина Ракецька. Ходить сюди з перших відвідин. У минулому була сільським головою Тростянця.
— Я ледь із ліжка вставала, були проблеми із ногою. Зараз бігаю. Взимку збираємось у бані, влітку — на річці. Ще пірнаємо в ополонку на Водохреще, — розповідає. Хвалю її за гарну поставу. Сміється, розглядаючи себе у дзеркалі. — Да? Хоч подивлюсь, — крутиться. — Вроді 70 років, а як із бані вийдеш — 17. І чоловіки ведуться. Як ззаду дивляться, чую: "Яка красіва женщіна", а як повернуся — бачать, що вже стара.
— Так, дєвочки, хто в сніг качатися? — Поліна Семенівна додає воду на каміння. — Тут є джакузі й басейн. Масажіста не вистачає, — каже.
На вулиці лягають у кучугури снігу. Кидають одна в одну невеликі сніжки, розтирають спини. Знову паряться, щоб зігрітися. Після душу просять, щоб відчинили двері до сусідньої зали — де басейн. Біля нього стоять шезлонги. Потоки води б'ють із різних кутків. Жінки під ними масажують спину.
— Такий масаж класний. Спробуй, — заманює до води Тамара Петрівна. — Ми 10 разів із Петрівною від борту до борту плаваєм. Такий у нас стандарт, щоб кісточки розім'яти.
Гуртом затягують пісню "Парня молодого полюбила я".
— Співаємо постійно, бо є дівчата з хору. Вони керують, а ми допомагаємо. Я — вчителька. Викладала математику в місцевій школі понад 30 років. У мене болів тазобедренний сустав. Нікуди не зверталася. Парілка, басейн, віничок і гарний настрій вилікували. Розслабляєшся тут, додому приходиш і хочеш спати. Нервова система укріпляється. А зимою де ще поплаваєш?, — каже Наталія Петрівна, сідаючи на шезлонг.
Після півгодини басейну знову йдуть паритися. Цього разу з віниками. Наганяють пару. Після процедури обмиваються по черзі в душі й прямують до столу.
Наталія Петрівна із сумок і пакетів дістає термоси з чаєм, компоти, котлети, кекси, пиріжки, консервовані салати. Випічку розрізає на шматки, щоб всі скуштували.
— Беріть солені сливи, — наполягає. — Я їх як огірки готую. Зробила розсол і злила кип'ятком у банці. Кожна щось бере з дому. Заздалегідь не домовляємося. Залишаємо півгодинки на перекус і погомоніти. Кажу дівчатам, щоб не брали ні горілки, ні пива. Після можемо пригубити, але не в бані.
— Дєвки, заходьте за стіл, — чую із сусідньої кімнати. — А то побіжимо на автобус з їжею.
Висока блондинка в синьому купальнику — Марина Чопенко, 57 років, пригощає морквяним кексом. Розмовляє російською.
— Я в баню часто ходжу. З дівчатами або рідними. Тут головне — настрій.
За столом обговорюють падіння бурульок у Полтаві та пенсійний вік.
— Якби хтось сказав, що у 55 пустить на пенсію — одразу б голосувала за нього на виборах, — каже хтось із жінок.
— Раніше я робила євроремонти. Зараз на пенсії, проте підробляю прибиральницею. Маю 1850 гривень пенсії. А комуналка в квартирі близько 2 тисяч. Добре, діти допомагають, — говорить Тамара Петрівна, вдягаючи окуляри з рожевою оправою. — Баня виходить зовсім недорого. Гривень 100 на всю поїздку потратила. Це з проїздом із Полтави, їжею й орендою. Якщо на хліб перевести, це шість буханок. То краще відпочити й розслабитися з подругами. Після бані відчуваємо себе на 22 роки, — посміхається.
Одна із жінок дістає в'язану шапку.
— Дівчата, у мене тут гаряча картошка в мундирах. Пригощайтеся, — передає по колу.
— Хто Діва? У гороскопі пишуть, що тому повезе сьогодні, — каже Марина Федорівна, наливає у чарку вино з пляшки на 250 мл.
— Село в нас велике. 400 дворів тільки в Тростянці. Коли я працювала в сільраді, то колгосп строїв по 10 доміків на рік, — продовжує. — Чимало людей померло. Проте й у село переїжджають. Малечі багато.
— Наїлися, напилися, час збиратися на автобус. Він буде у час двадцять. Мені ще на другу зміну в дитячий садок. Виховую малечу в молодшій групі, — каже Зоя Гречка, 58 років. — У тростянецькій школі є гурток карате. Приїжджає хлопець із Мачух. Також діти ходять танцювати, співати. Є чим зайнятись.
Просять фен для волосся. Скидаються по 46 гривень за оренду лазні.
— Сідаємо в автобус і віниками пахнемо, — каже Наталія Петрівна.
В адміністратора замовляють лазню на 25 лютого.
Для солених слив треба 80 мілілітрів оцту
Наталія Костюк розповідає рецепт солених слив.
— Для розсолу знадобиться 80 мілілітрів оцту, стільки ж цукру і 50 грамів солі. Кладу це все у трилітрову банку, де вже помиті сливи. Заливаю кип'ятком, закатую кришкою. Замотую в полотенце, доки не охолоне. За кілька днів уже можна їсти, — говорить.
8 
Коментарі