— Коли працював на заправці оператором, то після нічної зміни приходив на пари в університет і засинав. У той час на роботі вже мав двох підлеглих, хоча мені було тільки 19 років, — каже власник київської фірми з виготовлення меблів Олександр Кравецький, 34 роки.
Говоримо про те, як зміг організувати бізнес. Із якими проблемами зіткнувся та яку власну продукцію вдається продавати найдорожче.
— Із часів роботи на заправці грошей у батьків не беру. Рухаюся сам, — веде далі Олександр. — Пішов працювати в меблеву компанію. Там мене безкоштовно навчали. Згодом перейшов в іншу, де обіймав посаду менеджера-дизайнера з виготовлення меблів. Потім став керівником. Компанія займалася виготовленням меблів преміум-класу. Зарплата там дала мені змогу орендувати квартиру в Києві. До цього жив у гуртожитку.
Працював у двох компаніях з виготовлення меблів. Їздив на виставки до Європи.
— Коли став керівником двох салонів, то зрозумів: немає куди рости. Вирішив створити щось своє. 2014 року спроектував та зробив власний журнальний столик. Він складався з двох частин. Його прообразом стали дві яхти, які рухаються назустріч одна одній. Він — незвичної форми, бо на трьох ніжках. Ці дві незалежні половини столу, коли складалися, мали вигляд носу яхти. Це була ідея всієї колекції. Основа була металева.
Потім був письмовий стіл "Ніс корабля". Згодом зробив картини, які поєднували в собі дерево і метал. Зрештою вирішив створити власну компанію, яка буде займатися дизайном та виробництвом меблів.
Найдорожче зі своєї продукції продав стіл "Ніс корабля" — за 22 тисячі гривень, згадує бізнесмен. Створював його шість тижнів.
— Потім поставив його у своєму офісі та виставив в інтернет інформацію про продаж, — згадує Олександр. — За три дні зателефонували і сказали, що хочуть подивитися. Приїхала жінка і купила. Для офісу з продажу білизни.
Найчастіше продає столи, картини та світильники.
— У нашій компанії роблять під замовлення меблі та елементи інтер'єру. На подарунок за кордон раз купували картини. На одній був зображений козацький човен.
Олександр із партнером мають у штаті вісьмох людей.
— Мені запропонували взяти участь у соціальному проекті. Зайнятися реконструкцією київської бібліотеки площею 625 квадратних метрів. Це був благодійний проект. Виділяти кошти на дизайнера не хотіли. Коли приїхав туди, то побачив, що стеля тече, — продовжує чоловік. — Одна з причин, чому ми взялися за цей проект, — це зміна громадського призначення бібліотеки, розширення її функцій і перетворення на суспільний простір, де буде цікаво людям різних категорій.
Ми створили модний та зручний простір, де можна концентруватися на роботі, за необхідності — в повній тиші. Є відокремлені зали, де затишно розташовані столики з комп'ютерами і доступом в інтернет. Є можливість робити презентації на великому екрані з проектором.
Хотіли зробити громадське місце більш пристосованим для людей з особливими потребами, які пересуваються у візку, тому було прийняте рішення відмовитись від сходинок і порогів, що для них створюють проблеми.
Для бібліотеки спроектували та виробили меблі, які могли б витримати нещадну експлуатацію, але при цьому залишили їх стильними, комфортними, мобільними та універсальними. Максимум світла і простору, затишні місця, прямі й елегантні лінії.
Коли робили фотосесію на відкритті, було приємно, що приходили мами з дітьми.
— Були якісь курйозні випадки, пов'язані з продажами? — питаю.
— Раз поставив стіл власного виробництва в торговому центрі. Він довго не продавався. Коли ж зайшов туди, то побачив, що якийсь чоловік цікавиться виробом. Продавець взагалі не була зацікавлена в тому, аби його продати. Та сказала потенційному покупцеві: "Ось дизайнер цього столика. Як хочете, то він вам більше про нього розповість".
Я розповів історію створення стола — і чоловік купив його за 18 тисяч гривень.
2 
Коментарі