— Я дивився сучасну карту. Події в моєму романі розгортаються на території Василівської повіту Полтавської губернії. Зараз це село так і називається — Василівка. Для сюжету потрібна була місцевість за 23–30 кілометрів від Полтави. Шукав село чи хутір. Щоб поряд проходила залізниця й були болота, які збиралися осушити на той час. І щоб між населеними пунктами стояв ліс. Не на всякій території є всі три пункти одночасно, — розповідає український письменник Андрій Кокотюха. 13 серпня презентував у Полтаві детективний ретро-роман "Вигнанець і навчена відьма". Події відбуваються 1911 року на території тодішньої Полтавської губернії.
"Вигнанець і навчена відьма" став 74-м опублікованим твором Андрія Кокотюхи. Книжка входить до циклу історичного детективного роману, започаткованого п'ять років тому, який налічує вісім видань. У ній згадуються реальні історичні постаті та факти. Більшість географічних назв належать справжнім населеним пунктам. Наприклад, герой Платон Чечель із Полтави виїжджає в приміське село Павленки. Зараз це один із районів обласного центру.
Згадана в романі Василівська волость реально існувала. Колишній її центр — зараз село Василівка в складі Коломацької ОТГ. Прототипом вигаданого хутора Маньківка стало справжнє село Соснівка, що зараз належить до Ковалівської сільської ради. Перейменоване із села Мандівка в першій половині ХХ ст.
Головний герой роману — київський сищик Платон Чечель. Молодий поліцейський після блискучого розкриття серії жорстоких злочинів стає в Російській імперії персоною нон ґрата. Виконує приватні доручення. Одне з них привело до Полтави, де він знайомиться з управителем Василівського повіту. Селяни скаржаться, що в районі завелася зла відьма. Через особисті образи вона навела на сусідню Маньківку нещастя. Коли в усій губернії спекотне літо, Маньківка потерпає від дощів. Це погубило врожай і стало причиною мору серед елітної худоби.
Як Маньківка потрапила на сторінки вашої книжки?
Спершу обрав локацію по карті. Вигадав назву. Коли був минулої осені на кінофестивалі в Лубнах, розповів про задум співорганізатору фестивалю Ользі Ружицькій. Почувши, як у творі називатиметься місце, вона здивувалася і розсміялася. Виявилося, неподалік Полтави є село-хутір, якраз оточене болотами — Соснівка. Це невелике село Полтавського району місцеві називають Мандівкою. Його межі видно з Білої альтанки.
Чи відвідували села особисто?
Щоб дізнатися про якесь місце, мені достатньо уяви, місцевої преси та інтернет-видань. Треба увімкнути фантазію, знати реалії того часу й накласти їх на місце. Ніколи не помилишся. Роблю запит в інтернеті — шукаю посилання на давні джерела. Наприклад, якісь методички, що згадують видання тих часів. Так отримую список старих регіональних газет. Але це надто довгий процес. Я ж звик працювати швидко.
Невже, працюючи над історичними творами, просто гуглите?
Не все є в інтернеті, доводиться шукати книжки, відомості з тогочасної періодики. Мені передавали з Полтави місцеві видання. Наприклад, знаю, як були покриті телефонним і телеграфним зв'язком повіти Полтавщини. А ще зібрав відомості, де і що розводили в сільському господарстві. Саме у Василівському повіті були ферми, де спеціалізувалися на м'ясі. Його постачали навіть на імператорський стіл.
Між тим, таки приїжджали до Полтави збирати матеріал. Як саме працювали?
Треба було подивитися, як виглядають вулиці, старі будинки. Побачити, де раніше було не лише офіційне життя міста та його променад. А й те, що пов'язане з низовою міською культурою. Трактири, борделі, гральні заклади. Цього, звичайно, не лишилося. Мені показали місця, де вони стояли. Я знав, що герой тікатиме з борделю через прохідні двори. Ми спеціально знайшли місце, де можна ними пройти.
Буває, замальовую. В кіно це називається "локейшн скаут". Так обирають натуру та інтер'єри для зйомок.
Чому описали саме Полтаву?
Якщо ми беремо Лівобережну Україну, без Полтави обійтися не можемо. Без Сум — так, бо місто тоді не було адміністративним центром, Сумської губернії не існувало. Була Полтавська, Чернігівська, Київська, Харківська, Катеринославська. Хочу їх охопити фантазією.
Яке місто на черзі?
Наступним стане Харків. Так само, як і в Полтаві, основні події розгортатимуться за містом. Шукаю місцевість за 30 кілометрів від нього, де живуть вовки. Знову в книжці буде щось містичне. Цього разу — перевертень. За форматом — ближче до твору "10 негренят".
Чорна вдова, відьма, перевертень. Чому обрали такі сюжети?
Це українська готика, вона мені близька. Також люблю казки. Всі сюжети виростають із них. Герой потрапляє в казку і шукає їй логічне пояснення. Українці — ірраціональні люди, вірять у всяку містичну нісенітницю. На цьому можна спекулювати. Лякати, обдурювати. В подібних сюжетах погані хлопці використовують різну містику для маніпуляції, прикриття своїх реальних мотивів.
На Харківщині — вовки, Полтавщині дісталися відьми. Це випадковість?
Полтавщина й відьми — це нормально, коли згадати Миколу Гоголя. Непряма асоціація, але в мене — так.
Що найбільше вразило вас у Полтаві?
Дім, у якому нібито жив Симон Петлюра. Будівля неавтентична — встановлена на місці зруйнованого справжнього будинку, де він мешкав. Стоїть на вулиці Артема, яка неперейменована. За документами має бути вулицею Петлюри, а табличка висить, що Артема.
3 
Коментарі