Субота, 25 травня 2019 16:00

"Поганий настрій буває часто, але пропускати тренування не буду"

Автор: фото надане Дарією Бражник
  Дарія Бражник із Сем'янівки Карлівського району стала чемпіонкою Європи з пауерліфтингу. Займається п’ять років
Дарія Бражник із Сем'янівки Карлівського району стала чемпіонкою Європи з пауерліфтингу. Займається п’ять років

29 квітня 22-річна Дарія Бражник із Сем'янівки Полтавського району стала чемпіонкою Європи з пауерліфтингу. Перемогла у ваговій категорії до 43 кг, із сумою триборства у 320 кг.

Дарія Бражник має 155 см зросту, важить 42 кг. Пауерліфтингом займається п'ять років. Починала з секції в Полтавському техуніверситеті.

Як почала займатися пауерліфтингом?

В університеті була пара з фізкультури. Всіх запрошували відвідувати секції, зокрема, пауерліфтинг. Не знала, що на мене чекає, просто вирішила спробувати. Після першої крепатури було боляче, навіть задумалася — навіщо це треба? Зіграло роль навчання. Я вступала на контракт на IT-спеціаліста. Аби перевестися на бюджет, мала займатися в секції або у КВНі. Це додає бали на сесії. КВН і пауерліфтинг певний час суміщала, але зупинилася на спорті.

Розкажіть про перші змагання

У грудні 2014-го на обласному ­рівні. На той час я тренувалася лише три ­місяці. Посіла перше місце в ­категорії "дівчата". У березні вже виступала на ­Всеукраїнському чемпіонаті, де теж отримала золото.

На третьому курсі в Данії були перші міжнародні змагання з класичного пауерліфтингу. Посіла друге місце. Підготовка тривала півроку, довелося взяти перерву в навчанні — перейшла на індивідуальний графік.

Як готувалася до чемпіонату Європи 2019-го?

Тренування відбувалися чотири рази на тиждень. Щоразу по 4 години. ­Зранку їхала із Сем'янівки на пари, після них до вечора — в залі. Щодо харчування, то збільшила кількість білків, загалом не змінювала радикально свій ­раціон.

Які стосунки з тренером?

Тренерка — Оксана Гордієнко, раніше змагалася на світовому рівні. Жодне моє тренування не пропускає, пише індивідуальні програми. Розуміє і по-жіночому, коли немає настрою, намагається відволікти або покращити його.

Поганий настрій буває часто, але пропускати заняття через це не буду. Переборюю себе.

Що найважче в тренуваннях?

Наприклад, на перших дуже тягнуло м'язи. Також важко було без техніки. Я не вміла виконувати половину вправ, могла пошкодити плече чи руку, якщо неправильно піднімала вагу. Зараз навчилася відчувати тіло — розумію, коли треба закінчити вправу, аби не травмуватися.

Як вдається поєднувати спорт із навчанням?

Коли займалася в секції, це не було проблемою. Тренувалася під час пари на фізкультурі, двічі на тиждень. З другого семестру першого курсу почала відвідувати тренажерний зал.

Мама хвилювалася, щоб я не покинула навчання і не перейшла повністю на спорт. Але я довчилася, на останньому курсі мала індивідуальний графік. Бакалаврат закінчила з двома трійками з історії, тепер на магістратурі. Мама ­задоволена.

Як реагують на такий спорт близькі?

Мама хвилюється, але підтримує. Друзі і хлопець теж. Але від знайомих юнаків чула: "Ти будеш як чоловік", "Фу, жах". Якби вони хоч раз побували на бенкеті, де збираються спортсменки після виступу, то змінили б свою думку. Дівчата приходять на підборах, із зачісками, у гарних сукнях, спортивні й підкачані. Дуже жіночно виглядають.

Які плани?

Як мінімум рік ще займатимуся. Далі питання в категорії. Цей рік у мене останній "юніорський". Наступний етап — категорія "жінки". Там конкуренція набагато вища. А це дуже сильні жінки, віком до 40 років, із великим стажем. Необхідно набрати вагу, щонайменше до 47 кілограмів. І це не просто жирок, а м'язи. Тобто маю бути не просто важчою, а сильнішою.

Зараз ви читаєте новину «"Поганий настрій буває часто, але пропускати тренування не буду"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода