Юрій Матвієнко забивав дошками двері університету

 

Старший викладач кафедри математики Полтавського педуніверситету 27-річний Юрій Матвієнко десять років грає у КВК. 2004-го він створив студентський театр естрадних мініатюр "БУМ", який щороку організовує університетські гуморини.

Як відзначаєте 1 квітня?

— Із п"ятої ранку мої студенти клеять на дверях кабінетів жартівливі оголошення типу "Заходи не бойся, выходи проверся", "Пишу курсові роботи, розв"язую контрольні" і дають телефон викладача.

Який жарт найбільше запам"ятався?

— На дверях другого корпусу педуніверситету ми написали "Вхід до університету через корпус N2". І наскільки нам було смішно, коли люди йшли через інший, спарений, корпус. Хоча насправді це і був корпус N2. Ще якось головний вхід ми забили дошками — також усі в обхід ходили.

Було зробили з комбінезону опудало з табличкою "Студент року" і звісили його над входом. Десь о дев"ятій ранку приїхав наряд міліції, бо з будинку навпроти жінка побачила, що висить людина. Один міліціонер одразу почав заливатися сміхом.

Якщо 1 квітня припадає на будні, то обов"язково зриваємо першу пару. Якось перевдягнулися бомжами та лякали людей, клянчили гроші у викладачів і ректора. Було ходили по аудиторіях, як цивільна оборона. Заходили з носилками, в протигазах, клали викладача на носилки та виносили.

Яким має бути жарт?

— Щоб було смішно й тій людині, над якою пожартували. Зло жартувати не люблю. Чорний гумор також не поважаю. Тому ніколи не дозволяю жарти на політичну та релігійну теми. Ми не ставимо сценки, як у "Квартала 95", які зачіпають чиїсь політичні інтереси.

Як відзначали День сміху торік?

— Переодягалися піонерами. Ходили вздовж вулиці Остроградського біля університету з горнами та барабаном і співали піонерські пісні. На парі у викладачки Ольги Орлової заспівали "Орльонок, орльонок".

Студенти над вами жартували?

— На фізматі бояться.

П"ять років тому готували на мене пародію й довго не могли зважитися показати її. Хоча я кожного разу кажу: будь-який жарт сприймаю дуже добре! У результаті показали мене у вигляді Цербера, який бігав між групами і всіх "строїв".

×