— Снігу навалило, що я тепер тільки на гірці стирчу з дитиною. На санках за день так накатається, що вечором вже і комп'ютера не треба, — розповідає полтавка 32-річна Ольга Личман. У вихідні йде кататися на санках із сином 8-річним Вадимом на гірку біля автобусної зупинки в мікрорайоні Левада.
20 дітей катаються на санчатах біля міської дитячої лікарні. Спускаються із земляного овочесховища. Вкрите снігом, воно перетворилося на велику гірку.
— Мальчік, ану отойди, бо зараз санками получиш так, що мало не покажеться, — високий чоловік відводить убік хлопчика років 7, він стоїть внизу гірки. За мить біля дитини проїжджають двоє санок.
З гірки спускаються з двох боків. Четверо підлітків з'їжджають на зв'язаних між собою санчатах. Ті перевертаються.
— Я, кажеться, коліно забила, сильно об асфальт гепнулася, — дівчина років 14 тримається за ногу. Хлопці допомагають їй підвестися. — Давайте, навєрно, з другой сторони їздити, бо так і вбитися можна.
На вершині гори огрядний чоловік років 40 сідає на санки, перед собою садовить хлопчика. З'їжджають.
— Рома, подивись, що ти з санками зробив. Більше ніяких катаній, — чоловік повільно підводиться. Показує дитині на погнутий полоз. Хлопчик починає плакати. — Толку з твоїх сльоз. Усе в тебе ламається, єдині санки, й ті угробив.
Під обід людей на гірці більшає. З вікон лікарні визирають четверо малих дівчат. Обличчями щільно притуляються до скла. Одна з них починає стукати у шибку. Діти з вулиці махають у відповідь.
— Жалко діток. Хоч би на півчаса їх вивели, — полтавець 62-річний Анатолій тягне санки з онуком нагору.
У мікрорайоні Огнівка є гірка біля 16-ї школи.
Більша частина гірки вкрита льодом, внизу натягнута металева сітка. У ній велика дірка. Щоб не вилетіти далі, діти на швидкості розставляють руки, хапаються за огорожу.
— Тут, єслі не схопишся, то вискочиш на дорогу. У мене такого ні разу не було, — 13-річний Андрій піднімається нагору. — А от малих отсюда ганяєм.
За 10 хв. підходять двоє років по 20. По черзі з розгону спускаються на животі, б'ються об залізну огорожу.
— Пішли лучше по пивку візьмем, — поправляє шапку один з хлопців. Показує товаришеві зчесану до крові долоню.
"Очнувся у кузові грузової машини"
Полтавець 19-річний Андрій Шацьких, з'їжджаючи з гірки, упав із санчат. Дістав струс мозку та знепритомнів.
— Катався у Авіамістечку. Там гора крута, вся льодом укрита. Сани так розігналися, що аж страшно. А потом раз — і тємнота, — згадує. — Очнувся у кузові грузової машини, кругом солдати сидять. Об'яснили, що я головою сильно об лід ударився і без сознанія лежав. Сказали, у больницю везуть.
За годину до лікарні прийшли Андрієві матір та сестра.
— Друзья сказали мамі, що не знають, чи вижив я після того, як упав, — сміється. — Мама забігла в палату, плаче. Врач довго доказував, що нічого, крім сотрясєнія, немає. Коли з больниці прийшов, батько сховав сани у гаражі. То я у друзів брав і катався. Тільки горки менші вибирав.
2 
1
Коментарі