На Полтавщині ще залишилися села, в які не їздять автобуси. Там живуть переважно пільговики-пенсіонери. Приватникам невигідно їх возити. Чиновники приховують кількість цих сіл і запевняють, що через місяць транспорт буде скрізь.
До Панасівки Миргородського району автобуси перестали їздити 4 роки тому. У селі живуть 80 осіб.
— Ми тут як на безлюдному острові, — обурюється місцева жителька Зоя Шульга, 46 років. — Раніше частнік їздив. Зупинявся за кілометр від села, бо йому пісок мішав. Було, познімає сидіння в маршрутці й напхає повно людей. А всі ж пенсіонери, по 70 год. І рачки, і навколішки їхали.
Сім"я Шульги в селі наймолодша.
— Двоє моїх синів — інваліди. У Міши астма, а Ваня глухонімий, — жаліється жінка. — Ваню треба двічі на тиждень возити в Миргород до спецшколи.
Аби дістатися райцентру, треба 7 км добиратися своїм ходом до села Савинці. Звідти йде автобус.
— Ми в травні купили за чотири тисячі гривень старенький "москвич", — каже Зоя Іванівна. — На одну поїздку витрачаємо 15 літрів бензину, на це йде десь 55 гривень. Узимку возили його на коняці, бо бездоріжжя.
Зоя та її чоловік Павло офіційно не працюють. Живуть із господарства. Їхній старший син Михайло — єдиний учень у селі. Він за 7 км ходить до школи в Савинці.
— Туди разів три пускали маршрутки. Вони місяць-два походять і кидають, — пояснює Великообухівський сільський голова Віктор Фесенко. — Кажуть, маршрут тупіковий і збитковий. Щоб він був рентабельним, потрібна хороша дорога. Тоді, може, пустять кільцевий маршрут від Олефірівки через Панасівку, Сакалівку, Велику Обухівку до гадяцької траси. Якщо він не завантажиться у двох перших селах, то набере людей у Великій Обухівці.
До села Троянівка Зіньківського району автобус не ходить 15 років.
— Мені треба часто їздити в Зіньків до лікарні. За 30–40 гривень наймаю таксі. Люди домовляються із приватниками. Це чотири жителі з села, в яких є "жигулі", — скаржиться бригадир села, яка обслуговує одиноких пенсіонерів Троянівки, 47-річна Людмила Грудько.
У Троянівці 60 жителів. Автобуси їздять із центрального по сільраді села Бірки. До нього добиратися 6 км.
До нас медсестра їздить на "скутері" й поштарка на велосипеді
— Із Бірок до нас медсестра Тамара Микитенко їздить на своєму "скутері" й поштарка на велосипеді. Двоє учнів ходять за 9 км до школи у Великі Будища. Хоча б два рази на місяць приходив автобус. Це було б велике щастя, — додає Людмила Сергіївна.
В облдержадміністрації за місяць обіцяють пустити автобуси в чотири віддалені села.
— Усі села Полтавщини будуть із автобусами через місяць, — каже начальник Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Тарас Ткаченко, 31 рік. — Я не вважаю за потрібне називати села, куди автобуси не їздять. Їх залишилося чотири в Зіньківському, Миргородському та Семенівському районах. У вересні до них добудують дороги.
— Є спеціальні нормативи. Якщо в селі живе менш як десять чоловік, там сполучення не буде, — додає директор держпідприємства "Полтаваавтотранссервіс" Володимир Хворостянов. — Охоплено — це не означає, що автобус заїжджає в село. Він може три кілометри не доїхати.
Насправді, в Семенівському районі добратися не можна до шести сіл.
— У нас є багато сіл, куди не їздять автобуси, — каже керуючий справами Семенівської райради Юрій Черевик. — Село Поділ за 37 кілометрів від райцентру. Там 217 жителів. Транспорт ходить тільки від сільради в Біляках. До них люди чим можуть добираються сім кілометрів. Така сама ситуація із Лукашівкою, що за 27 км. Немає автобусного сполучення із районним центром і в ближніх селах за 15–20 км: Вербками, Чапаєвкою, Єгорівкою і Герасимівкою. У кожному живуть від 100 до 500 чоловік. Там людей виручає тільки шкільний автобус.
8 
35413
Коментарі