Зеленський вже не президент надії. Сподівання на якісні зміни пішли

Безперечно президент має лікуватися у спеціальних умовах. Де вони мають бути створені – це вже інше питання. Але потрібна безпека, засоби зв'язку. Все, що гарантує виконання повноважень. Чи можна це зробити у простій, приватній лікарні? Мабуть, що ні.

Українці обрали людину, яка має виконувати обов'язки президента добре. Для цього мають бути відповідні умови.

Зараз він ще більше залежить від неї. Інша справа, що ця думка потрапляє до нього через фільтр Єрмака. У якого є свій фільтр – Подоляк.

Коли спочатку у Зеленського була практика записувати відосики, тоді була висока суспільна увага: що він собою являє, як президент. Було цікаво подивитися, послухати. Потім досить швидко він з цього зіскочив. Відосики кудись зникли після скандалу з Оманом. І він випав. А за той час потрохи була втрачена суспільна увага до нього.

Зараз Зеленський не є фігурою, від якої очікують чогось цікавого. Кажете, він записав відео. Я не дивився. Не цікаво. Так само я не дивився інтерв'ю Єрмака. Навіщо витрачати на це час?

На самого Зеленського. Певно, Подоляк йому розповів, що це важливо, нарешті відновлюють комунікацію з народом. Саме тоді, коли вона втрачена. Це як з опитуванням. Не можна смикати народ на пусті речі.

На президентських виборах Зеленський був кандидатом надії. Ніхто не очікував нічого нового від Юлії Володимирівни, нічого доброго не ждали від Бойка, обмежений був електорат у Петра Олексійовича. Найбільше очікувань було від Зеленського. А зараз він у тій позиції, коли не чекають. Не можна створити перше враження вдруге.

Поряд із президентом немає сильної команди. Оскільки Зеленський – дилетант у політиці, від команди залежить практично все. Теперішня – слабка.

Очікував, що влітку Зеленський підіб'є підсумок 1-го року президентства. За 1,5 роки він жодного разу не йшов у внутрішню, робочу відпустку. А цього не вистачає.

Зеленський йде за рутиною. Не бачить, що поруч не ті люди. Втратив, хоча не впевнений, що воно взагалі у нього було, стратегічне бачення – куди він іде і веде країну. Зараз країну веде якийсь хлопець на ім'я Андрій. Який очолює орган, якого немає в Конституції. Такі речі небезпечні для країни.

Мітинги проти сурових карантинних заходів відбуваються не тільки в Україні, але й в країнах ЄС. Пандемія затягнулася. Ніхто не чекав, що вона буде так довго. У квітні думали, що в червні все буде більш-менш. А в червні - що на початку осені. А фіг там. Воно лише починається. Бачимо – піки, піки, піки, рекорди щодня. Є певна втома людей від такої ситуації. Для тих, хто займається ресторанним бізнесом, це важке випробування. Не кажу вже про туристичний бізнес.

Практично одиниці країн впоралися із ситуацією.

За час пандемії недовіра до влади зросла на фоні загального стресняка. Побачили, що влада сама часто не знає, як краще. Ситуація, коли годі очікувати спокійного, свідомого ставлення до рішень.

Будь-яке обмеження контактів пригальмовує розповсюдження цієї зарази. У цьому сенсі карантин вихідного дня – правильний. Якщо не можемо це робити 7 днів на тиждень, тоді хоча б 2 з них.

Тут немає гарних рішень. Шикарне рішення – це коли в усіх битком набиті холодильники і всі йдуть на пів року на жорсткий локдаун. Але в людей немає набитих холодильників. Є такі, які живуть від зарплати до зарплати. Після втрати роботи постає питання: чим годувати родину?

Цьому уряду ніяк. Довіру можна повернути вже іншим людям на цих посадах.

Рік тому кількість людей, які казали що країна розвивається в правильному напрямку, перевищувала 50 відсотків. Зараз – 15-16. Сподівання, що все якісно зміниться, уже пішли. Мені здається, це новий етап президентства Зеленського, коли це вже не президент надії, а тимчасова фігура на чолі держави, поки не підтягнуться нормальні.

Нормальних поки що немає. Список партій той самий. Колись вважалося, що прийде "Голос" - націонал-демократи. Немає. Бачимо – ОПЗЖ, ЄС, "Батьківщина", "Слуги". Усе. Жодна з цих партій не дає надії на те, що будуть якісні зміни.

Відставка уряду – функція парламенту. Верховну Раду більш-менш контролюють "слуги". Не чув, що у влади є плани зміни уряду. Хоча вони не були б зайвими. Але за однієї умови – якщо буде сильніший уряд. А про відставку Степанова говорять. Наскільки справедливі до нього претензії – важко сказати. У такій ситуації цап-відбувало – проста комбінація. Не виключено, що так зроблять.

Шмигаль – не популярний і навіть не відомий народу прем'єр-міністр. Не справляє враження фігури прем'єрського масштабу. А країна зараз потребує сильних керівників. Шмигаль таким не є.

Все впирається в те, а на кого міняти. Можливо, Аваков хотів би бути прем'єром. Але його бояться на Банковій. Тому не буде. Більше того, якщо буде можливість, його посунуть.

Тут ще така ситуація. Коли президент надії, тоді і більше охочих із ним працювати. А коли це президент втраченої надії... Поки що не скажу – без надії. Люди побоюються повернення Петра, не дай Боже Бойка або Юлі. Зважаючи на підступність цих фігур, Володя в цьому сенсі – безпечніший.

Кілька причин. Люди не очікують якихось змін на місцях. Навіть якщо вибори йдуть за новими правилами, обличчя ті самі. Якщо хтось був колись у Партії регіонів, а зараз у "За майбутнє", "Пропозиції" або в зелених. Через відчуття того, що нічого не змінюється, люди не йдуть голосувати.

Ненормально те, що українці годинами можуть розповідати про Зеленського, Порошенка чи Тимошенко. А що коїться в себе під носом – уваги менше.

Цілком можливо, що могли погано зробити справу, накосячили. Судово-прокурорська система працює під замовлення. А не так, як треба – щоб комар носа не підточив.

Він втрачає його поступово. Те, що в парламенті давно ходять конверти від людей з грошима, зокрема серед "слуг" – не є секретом. Поки Зеленський вплив не втратив, "слуги" відгукуються на його рішення. Здебільшого залишаються фракцією президента. А є такі групки, які спочатку з Ігорем Валерійовичем радяться. Проте своїх 180-190 штиків у президента є.

Щодо конституційної кризи, українська політика – вся ручна. Все працює не за правилами, а за поняттями і розкладами. За розкладом було вигідно, щоб такі люди були у Конституційному суді. Це влаштовувало сильних гравців, того ж Порошенка. Згадаємо Януковича, якому КС повернув повноваження Кучми.

Зараз на горі – слабкий гравець. Звісно, це зробили спеціально, щоб спровокувати кризу державного управління. Яка би призвела до дострокових парламентських виборів і у ВР зайшли ОПЗЖ. Передусім це гра їх і Коломойського.

Чому Зеленський кинувся швиденько розганяти суд? Це була демонстрація сили - ні, я не слабкий. Але з іншого боку це і є проявом слабкості. Тому що замість бунтівників у КС він намагається завести своїх людей.

Майдан, Революція гідності, а система суддівсько-прокурорської мафії зберігалася. У цих хлопців все в порядку. Із цим потрібно системно щось робити. Інакше голова Окружного адміністративного суду міста Києва Павло Вовк так і керуватиме державою.

Його самостійна кар'єра почалася з тої хвилини, коли він став спікером. Разумков прийшов в українську політику надовго. Йому немає сенсу підв'язуватися жорстко до Зеленського. Казали: Разумков – кандидат у президенти на наступних виборах. Не думаю. Він фігура 2-го плану. Не є трибуном. І прем'єром він не виглядає.

Схожа фігура – Турчинов. Не яскравий. Але нормальний орговик, впливовий, авторитетний. Ось Разумков політик такої якості.

Зараз головною темою буде епідемія. Ми розслаблено до цього поставились.

Знайомі з Мадриду весною розповідали, як у них на вулицях стояли великі рефрижератори-машини. Тому що в моргах не було де класти трупи. Був жах. Це Іспанія, Європа. Боюся, що найближчі місяці може статися подібне.

Пройшовся проспектом Лобановського. За 15 хвилин побачив три "швидких". Раніше такого не було.

Коронавірус буде найголовнішим викликом для нас усіх.