Ні, ще не пізно вберегти Україну.

Під прикриттям гри нашу країну хоче забрати не Коломойський, а Москва. З усіма наслідками, відомими і з історії ХХ століття, і з трагедії наших окупованих територій. Вову невипадково обряджають під фюрерка. Стадіонний ролик, телефонне хамство — це не передвиборче шоу, а підготовка до справжньої диктатури. Сценарій, який Кремль готував "під Януковича", тепер запускає за допомогою московського токсичного шоу-бізнесу.

Як до цього дійшло? Московський шоу-біз послідовно деморалізував Україну від початку 2000-х. "Феномен Зеленського" таїть під собою, як фурункул, тонни ментального гною, закачувані в організм українського суспільства довгі роки. Того гною ми не помічали. Тепер уже годі. Або ми почнемо його виводити з організму, або він нас уб'є.

Інформаційна війна проти України почалася ще в 1990 роки. Метою було відбити нам інстинкт небезпеки. Щоб українці перестали реагувати на образу гідності й хіхікали, коли зеленські глумляться з нашої держави, гімну, з наших мертвих. Щоб ми при тому не відчували болю, гніву, обурення. А вже конкретна виборча технологія спрацьовує, коли лягає на цю, попередньо інстальовану ціннісну беззахисність.

1984-го Юрій Безменов (колишній агент КДБ. — ГПУ) в інтерв'ю про андроповську концепцію "гібридної війни" розповідає, як за 15–20 років шляхом проникнення в освіту й ЗМІ російські спецслужби здійснюють деморалізацію країни. Це перша стадія її "захоплення зсередини". Мета — цитує Безменов підручник КГБ 1970‑х — "змінити вам картину світу настільки, щоб, попри купу інформації, ви не змогли прийняти розумного рішення в інтересах власної безпеки й безпеки своєї країни". Це й відбулося на цих виборах.

Чи можна за кілька днів виправити те, що викривлялося 15–20 років? Теоретично, можна — якщо правильно розподілити сили. Бо правда за визначенням сильніша од брехні. Як кажуть буддисти — спасися сам, і довкола тебе спасуться 10 тисяч. І перед цією єдиною "технологією" безсилі всі фабрики віртуальної реальності.

А правда в тому, що з перемогою першого в новітній історії людства Віртуального президента з обличчям актора Зеленського Україні як незалежній державі загрожує небезпека.

Серед виборців Зеленського є відсоток, якому ця Україна стоїть поперек горла. А до Росії емігрувати не хочеться. І вони вже приготувалися вітати російські війська, не вірячи, що ті їх теж зачистять, як Захарченка, Жиліна, і мало не всіх "героев русской весни-2014". Але з цими шкода праці — це вороги. Натомість більшість електорату, який готовий проголосувати за Зеленського, бо "надоело", зовсім не бажає Україні ­краху. Вони просто не бачать такої перспективи.

Тому безглуздо доводити їм, що "Зеленський поганий, а Порошенко хороший". Людям треба лиш показати правду: що Зеленський не збирається бути президентом, ні добрим, ні поганим. Його роль у цьому сценарії — продавець ілюзій. Він — те "своє" обличчя, яке прибирає демон у казці, щоб йому відчинили двері. Після цього в наш дім ввалиться московська орда. А Зеленського ви побачите в новій серії "Сватів" і в записаному після дефолту ролику зі зверненням про відречення. І, можливо, з проханням до Путіна про військову допомогу. Після цього "слуга народу" відбуде на свою віллу в "самый русский курорт Италии" Форте-дей-Мармі. Більше ви ніколи про нього не почуєте. У вас на той час з'являться інші проблеми. Які — спитайте в донеччан.

Якщо ми це розуміємо, наш обов'язок — попередити тих, хто не розуміє. Це й буде найдієвіша "технологія", якою ми ще можемо спинити країну на краєчку прірви.

Інстинктивно народ почав це робити одразу після першого туру — вступати в розмови з тими, хто "за Зеленського", переконувати "не голосувати за голограму". Але назагал київська вулиця все ще мовчить. А треба, щоб ми всі говорили між собою наживо. Спілкуймося в усіх громадських місцях, як на базарі, як на Майдані.

Припустімо, нас — наляканих перспективою втратити країну — всього два мільйони. Кожен до неділі може включити у свою "ланку довіри" ще п'ять душ, які, незалежно від симпатій чи антипатій до Порошенка, почухають потилицю й підуть за нього проголосувати, щоб зберегти країну бюлетенем, а не потім партизанською війною.

Ніхто досі у світі такого не робив. Але ніхто й трьох Майданів за одне покоління не мав, любі земляки. Тоді нарешті зможе початися новий етап Революції гідності — інформаційний. Моральне очищення суспільства від закачаного нам підшкірного гною. Тільки така революція зможе покласти край неподобству, що зеленські його звуть "епохою бідності, епохою жадібності, епохою брехні". Аби лиш не називати речей своїми іменами: 21 квітня — кінець московського постсовка.

×