Про зустріч із 32-річною Ганною Гопко домовляємося кілька разів. Вона — координатор проекту "Реанімаційний пакет реформ". Зараз працює переважно в Кабміні та Верховній Раді. Пропонує законопроекти щодо виходу країни з кризи.
Зустрічаємось у кав'ярні "Золотий дукат" в урядовому кварталі. Ганна щось пише за ноутбуком. Одночасно їсть сирник і запиває кавою. Біля неї на столику — стос паперів і два мобільні.
Ваша команда визначила пакет реформ, без яких подальший розвиток країни неможливий. Як вирішили, що критичне, а що — ні?
— Україна така виснажена, що її треба просто реанімувати. Чим? Реформами. З чого починати? Перше: міліція, суди і прокуратура. Адже саме вони стали приводом для Майдану, і через них боротьба стала такою важкою й кривавою.
Друге: виборча система. З нинішньою влада може й далі нехтувати фактичною думкою народу.
Третє: боротьба з корупцією й податкова реформа. Усе це забезпечує справедливість. А саме на це в нашого суспільства найбільший запит.
Четверте: адміністративна реформа й децентралізація. Безумовно, регіони потребують більше важелів впливу на своє життя.
П'яте: реформа сектора засобів масової інформації. Щоб був громадський мовник, залежний лише від суспільства, прозора структура власності медіакомпаній.
Як розробляли реформи?
— Під кожну потрібна група експертів і керівники. Зараз по кожному напрямку є головний експерт, головний менеджер і залучені організації. Розписано, які треба законопроекти, які вже є, коли має завершитися підготовка решти.
Після переговорів із депутатами в нас у Раді знайшлися 28 однодумців, об'єднаних ідеєю ключових реформ. Вони оформились у міжфракційну групу "Платформа реформ".
Також недавно за нашої участі з'явився Центр підтримки реформ при Кабміні. Але потрібна вища активність громадян. Бо в новому уряді активні лише кілька — міністр економіки Павло Шеремета, освіти і науки Сергій Квіт та віце-прем'єр Володимир Гройсман. Решта працюють у тому ж стилі, що й попередники. Без тиску суспільства ефект буде малий.
Як має працювати центр при уряді?
— Спонукати міністерства створювати порядки денні. Постановити: раз на два тижні міністр готовий обговорити, наприклад, напрацювання до житлово-комунального господарства — приходьте. Також має бути співпраця з регіонами. Зараз багато їздимо. Бачимо величезне бажання в людей долучитися до процесу реформ. У них купа ідей. Але держава їх не чує.
Щойно повернулася з Кабміну, де був відеоміст щодо реформування системи охорони здоров'я. Усе відбувалось так: увімкнули скайп, на зв'язку — з Дніпропетровська, Донецька, Одеської області. Їм представник Міністерства охорони здоров'я півгодини читає програму реформ, що давно є на сайті. Виходять партійні збори, тільки з використанням сучасних технологій. Я не витримала. Кажу: давайте якийсь регламент затвердимо, бо це ж просто неповага до людей. І одразу підключилися регіони. Говорять, що до обговорення треба залучати міністерства фінансів, регіонального розвитку — адже медична реформа дуже складна, прив'язана до децентралізації. Коли попередня влада робила пілотний проект реформи в кількох областях, людям нічого не пояснювали. Ті стояли в довжелезних чергах і не розуміли, чому закриваються лікарні й поліклініки. Закінчилось усе купою скандалів. Добре хоч тепер розмовляють із регіонами.
А чи продовжать, якщо їх критикують?
— Мають продовжувати, будемо дотискати. Це така реформа, де легко помилитися. Дуже важко знайти фахівців, які чітко й обґрунтовано можуть сказати: нам підходить така модель охорони здоров'я, як у Канаді, чи як у Британії, чи в Ізраїлі. Євросоюз намагається протягнути якісь свої інтереси, у Міжнародного валютного фонду — своє бачення. Найкраще — виробити власний підхід. Це можливо лише через широке обговорення. Китай — перед тим, як щось реформувати — вивчає досвід 50 країн. Тільки тоді приймають рішення.
Зараз, коли у світі відбувається масштабна переоцінка цінностей, коли є глобальна криза світогляду — це ще один аргумент на користь того, що Україна не повинна тупо щось копіювати. Тим більше, маючи такий унікальний досвід, як Майдан.
Чи сильні відмінності в баченні того, що треба робити?
— Ні. Людей дуже цікавлять соціально-економічні питання. При цьому більшість, і особливо представники середнього бізнесу, кажуть: "Ми готові платити власним дискомфортом за те, щоб країна вціліла. Якщо б до нас хтось приїхав і сказав: друзі, затягніть паски, — то ми погодилися б. Але з нами ніхто відверто не говорить".
Людей треба втягувати в дискусії про реформи, залучати інтелектуальний потенціал усього суспільства. Надважливо — щоб допомагали впроваджувати ініціативи. Наприклад, за новим законом "Про доступ до публічної інформації" тепер будь-хто може відвідати сесію Верховної Ради чи місцевих рад. Тож хай приходять і нав'язують нові порядки денні. Адже після Майдану відповідальність за країну лежить не лише на владі, а й на активних громадянах, які мають зробити владу підзвітною і відповідальною.
Можна, звісно, кричати: ця влада — хрінова, так само краде, все лишилось, як було. Так, є багато негативних тенденцій: ми знаємо про ставлеників на різні посади і на скільки зросли такси хабарів. Але тільки від крику толку не буде.
Розплачуємось і виходимо на вулицю. Прямуємо до Верховної Ради — там у Ганни наступна зустріч.
— У регіонах не раз чула: "Ці ваші "Батьківщина", УДАР і "Свобода" за квотним принципом таких призначають! Дорвалися до влади й роблять те саме, що й попередники", — каже дорогою. — Відповідаю: а як ви протидієте? Піймайте на хабарі. Прослідкуйте через "Вісник державних закупівель", що у вашій області купують різні державні підприємства, хто за цим стоїть, за яку ціну придбав? Звірте. Якщо купують малину по 700 гривень за кілограм — можете це оскаржити, зробити скандал, публічно звинувачувати. Гідність ми уже вибороли, тепер маємо боротися за ефективність.
Як народні депутати змінилися за час після Майдану?
— В останні дні лютого й перші березня — вони були готові на все. Тоді під парламентом бачила, як комуністка приїжджала старенькою машиною з двома хлопцями у спортивних штанях і боялася зайти у Верховну Раду. А тепер знов подіставали свої дорогущі джипи. Вже зараз у парламенті — суцільний договорняк. У кулуарах можна побачити, як "свободівці" цілуються-обіймаються з "регіоналами". Зокрема з тими, щодо яких у мене дуже негативний досвід. Наприклад, Віталій Хомутиннік завжди лобіював інтереси алкоголю, тютюну й не хотів підвищувати акцизи на пиво, щоб скерувати гроші на добудову Охматдиту.
Розплакалася на Майдані
Ганна Гопко родом зі Львова. Навчалась у тамтешньому університеті ім. Івана Франка. Кандидат наук із соціальних комунікацій.
Кілька років тому почала займатися громадською діяльністю. Була координатором коаліції "За вільну від тютюнового диму Україну". Вимагали законом заборонити куріння у громадських місцях. Народні депутати проголосували за це. Входить до опікунської ради дитячої лікарні Охматдит, член правління "Центру протидії корупції", співзасновниця "Бюро екологічних розслідувань".
Кілька разів виступала на сцені Майдану. На одному з віче розплакалася, бо пропустила день народження доньки, яка була у Львові.
Заміжня.
2 
1
Коментарі