"Від снігу дороги не чистять. Це прогорнули, бо бабу ховали"

 

— Як було багато снігу, автобуси не ходили, — каже 68-річний Віктор Стоєцький із селища Ірдинь.

Воно належить до Білозірської об'єднаної територіальної громади на Черкащині. Це одна з перших громад в Україні. 17 січня торік тут провели вибори до місцевої ради. Олександр Максимов став першим у країні обраним старостою. За нього проголосували 78,5% тих, хто прийшов на дільниці. До цього 18 років був сільським головою. У громаду входять ще села Білозір'я й Баси.

В Ірдині живуть 864 людини. Працюють школа, дитячий садок, амбулаторія, пожежна станція. Є три магазини, два торфовидобувні підприємства. Одне закривають. На другому трудяться близько 70 ірдинців. До Черкас п'ять разів на день їздить рейсовий автобус. У Білозір'я треба добиратися власним транспортом.

Дороги ледь прогорнуті від снігу. Сільська рада — у двоповерховій будівлі на вул. Соборній. На таблиці ще стара назва "Леніна". На першому поверсі — амбулаторія. Староста 57-річний Олександр Максимов зустрічає при вході.

— Вийшов подивитися, що робиться на дорозі. Трохи чистили сьогодні. Та в посьолку народ возмущається, — каже Олександр Леонтійович. Запрошує в кабінет. Просить не знімати верхній одяг. Сам у куртці. — У нас не дуже жарко. Потік котел. Будемо новий ставити в кредит.

На столі — брошура "Радник старости" й папка "Форум об'єднаних громад".

— Останні роки ходив із простягнутою рукою. Районна адміністрація давала гроші лиш на зар­плату, енергоносії, медикаменти й харчування. У громаді стало легше, — продовжує староста. — Замінили вікна і двері у школі, лікарні, клубі. Відремонтували гуртожиток і дитячий садок. Залатали близько 15 кілометрів дороги. Маємо відбудувати очисні споруди. До об'єднання безуспішно боровся за це п'ять років. Треба завершити ремонт будинку культури.

В амбулаторії — лише сімейна медсестра 43-річна Ксенія Ладигіна. Вона виконує обов'язки за­відувача.

— Щоб вирішити якесь питання, треба їхати в Білозір'я. А туди немає прямого транспорту, — говорить Ксенія Ладигіна. — У нас вакантна посада завідувача амбулаторії. Нема сімейного лікаря. Час від часу приїздить спеціаліст із Білозір'я. Але люди хворіють постійно. Бувають виклики вночі, у вихідні. "Швидка" також їде із Білозір'я. Дорога займає біля 40 хвилин.

Староста веде по вулиці до клубу. З його стін повідпадала плитка. Видно нові триметрові пластикові вікна. У холі — стара дощана підлога, меблів немає. На вікні біля дверей записка "Шановні читачі! Бібліотека працює з 12 до 13 години".

— Взимку опалення немає. Бібліотекар, бідна, замерзає, тому тільки на годину виходить, — каже Максимов.

— Від громади ще не почуствували хорошого, — йде повз 67-річна Ольга Красіцька. — Роботи для молоді нема. Раніше був швейний цех, прачечна. Тепер хто в Черкаси їде, а хто тут горілку п'є, рибу ловить. Коли сніг, то дороги не чистять. Це вчора прогорнули, бо бабу ховали. До нашої фазенди трактор доїхав — і закінчилась солярка. Сидів, доки привезли.

Неподалік у вагончику — магазин. Є продукти й побутова хімія. Стелажі прикрашені новорічним дощиком. Банка кільки коштує 9 грн, тушонки зі свинини — від 25 до 48 грн, ковбаса — від 54 до 140 грн/кг. Горілка — від 30 грн за пляшку 0,33 л до 140 грн за пляшку. На дверях оголошення: "У випадку виявлення підозрілих осіб повідомляти чергового військової частини". Вона — за 5 км від села.

— Виділили гроші на громаду з держави — і все ділося в Білозір'я, — каже 28-річна Катерина Тараненко. Прийшла по продукти з сином і матір'ю Ольгою Іванівною. Купує дві пачки печива. — Старосту вже давно треба було зігнать. Його вибрали пенсіонери. Літом у сусіда горіла машина — у нашій пожежній води не було. Староста сказав: "Якби був гарний хазяїн, у дворі стояла би бочка з водою і тушив би".

Заходять ще кілька покупців.

— Хочеться, щоб торф добували. Була робота і гроші в людей. А так живуть тільки, коли леверда (дикий часник, черемша. — ГПУ) на горах, збирають гілочки з ялинки чи жолуді. Здають і на цьому зароб­ляють 10–20 гривень за кілограм. Їздять і в Кіровоградську область збирати, — каже Ольга Іванівна.

У школі — канікули. Дитячий садок зачинений на карантин.

— Відтоді, як створили громаду, зарплату получаємо два рази в місяць. І двічі давали премії, — говорить вихователька 30-річна Світлана Приходько. Заповнює документи в кабінеті. В гральній кімнаті на підлозі — килим. Дерев'яні вікна, старі шпалери. — Купили баки для води, бо влітку не вистачало на приготування їжі, помити руки чи вмитися дітям. Ще придбали трохи нового посуду. Обіцяли гроші на іграшки. Малозабезпечені діти їдять безплатно. Добилися ставок для кухаря і двірника.

Лікарям платитимуть по 10 тисяч гривень

У Білозірській об'єднаній територіальній громаді живуть майже 9 тис. людей. Бюджет торік був 43 млн 300 тис. грн. Із них 7 млн 340 тис. отримали від держави.

У центральному селі Білозір'ї за рік капітально заасфальтували 4124 кв. м доріг, установили 155 ліхтарів для вуличного освітлення. А також замінили вікна у школі, обладнали класи фізики та хімії, двір виклали плиткою. Відремонтували адмінприміщення й будинок культури. Шукають сімейних лікарів.

— Зарплата становитиме майже 9—10 тисяч гривень. Обов'язкова вимога — має бути молода сімейна пара, — говорить голова Білозірської територіальної громади 54-річний Володимир Міцук. — Хочемо, щоб і чоловік, і жінка були лікарями. Шукаємо дві таких родини. Ми зробили перепланування квартир у приміщенні колишньої школи. З них дві двокімнатні виділили для сімейних пар, однокімнатну — для інтерна. Три роки платитимемо комунальні послуги. У квартирах зробили ремонт. Є душові кабіни, гаряча й холодна вода, централізоване опалення. Хочемо ще встановити електроплити й купити меблі.

×