"Вибух може статися в одну секунду. Українці вже дозріли"

 

Із адвокатом громадської організації воїнів-ветеранів "Ніхто, крім нас" 45-річним Петром Рябенком домовляємося про зустріч в їхньому офісі на вул. Великій Васильківській. Ця організація виводила афганців під стіни Верховної Ради.

— Проходьте у ленінську кімнату, — запрошує один із членів "Ніхто, крім нас".

Жартома так називають приміщення для переговорів. Посередині прямокутний стіл на півтора десятка місць. На стіні — карта України з фотографіями афганців, дипломи. Секретар пропонує чай та каву. Приносить печиво й мандарини. Заходить голова організації 44-річний Олександр Ковальов.

— Вам подобається у нас? — питає.

— Усе-все, Олександр Іванович, я вже тут сам. Що наговорю, то й буде, — випроваджує його Рябенко. Ковальов усміхається та виходить.

Чому опозиції не вдається впливати на політику влади?

— Немає якісної різниці між основними політичними силами — Партією регіонів і БЮТом. Усі, прийшовши до влади, намагаються її узурпувати. Розставляють свою бюрократію, контролюють Генпрокуратуру, репресивну систему і роблять що хочуть. Виграють тендери й пиляють бюджетні кошти. Ми для них — електоральна біомаса. Ще й кажуть: "Люди погано працюють, бюджет наповнюється не так, як треба". Ми всі, купуючи будь-який товар, платимо податок на додану вартість, а повертають його тільки своїм олігархам.

"Ніхто, крім нас" хотіла притягнути до відповідальності Юлію Тимошенко, Миколу Азарова та весь склад їхніх урядів — вони ж не виконують закон про захист прав ветеранів війни. Мали виплачувати до 9 травня компенсації інвалідам, від п'яти до десяти мінімальних пенсій. З 1993 року жодного разу не платили. Спочатку не закладали коштів у бюджет, а потім говорили, що грошей нема. Юлія Володимирівна зменшувала виплати через постанови Кабміну. Це перевищення службових повноважень. Тепер "регіонали" прикриваються постановами уряду. Головне ж тут не гроші, а те, що влада як хоче, так і ходить. Хочуть — виконують закон, а хочуть — ні. Нема відповідальності — от суть цієї держави.

Як змусити владу бути відповідальною?

— У нас важко розрізнити, де політичні переслідування, а де  відповідальність за порушення закону. Ось Юрій Луценко дарував незаконно ввезені в Україну пістолети. Говорив: "Що тут такого? До мене дарували, і я дарую". Міністру такого не можна говорити. А прихильники Луценка інтерпретують звинувачення на його адресу як політичні переслідування. Виходить — і "біло-блакитні", і "помаранчеві" мислять однаково, як узурпатори. До влади мусять прийти люди зі світоглядом правників і господарів. Треба відповідати за невиконання закону.

Хтось із політиків може це змінити?

— Я не бачу такого. Наприклад, Анатолій Гриценко — хороша людина з правильним світобаченням і світосприйняттям. Вірить у те, що говорить. З ним можна ставати пліч-о-пліч. Але він уже побував у владі. У Віталія Кличка політичних структур немає. Та й у Юлії Тимошенко — весь БЮТ зараз може в суді поміститися (зі 156 депутатів у фракції залишилися 103. — "ГПУ").

Влада усвідомлює, що протест назріває і людей рано чи пізно прорве?

— Вони розуміють, що більшість на виборах може проголосувати проти всіх. Тому БЮТ із Партією регіонів скасували цю графу, підняли прохідний бар'єр. Захищають політичне поле від небажаних конкурентів.

Чиновники розуміють, чому люди протестують?

— На лікування одного учасника війни виділяють 41 гривню в рік, а на лікування одного депутата, міністра — десятки тисяч. Влада створила для себе свій мікросвіт і не може зрозуміти, як живуть люди. А люди від них майже нічого не вимагають.

Влада скасувала мільярдні борги енергетичних підприємств, що належать олігархам. Водночас каже, що немає грошей на соціальні виплати. Виходить, вони більше бояться олігархів, ніж чорнобильців чи пенсіонерів?

— Вони просто як єдина команда живуть за кримінальними понятіями. Мають таємних банкірів, свої каси. Це способи ділити між собою ресурси, до яких вони дорвались. А ділитися з лохами — не по понятіям. Це не Партія регіонів придумала. У кожної влади були свої олігархи. За 20 років відпрацювали схему заробляння грошей із бюджету. Врешті-решт олігархи повернуть частину цих грошей політикам, але це вже приватні гроші — роби що хочеш.

Що може змінити ситуацію?

— Вулиця. Вони й нас не помічали, доки ми не вийшли до Верховної Ради. Пригадую, люди стояли за парканом і не сміли йти далі. А я кричу: "Чого ви, як барани? Це не режимний об'єкт. Це — українська земля, можемо туди йти!"

Як би ви описали українське суспільство?

— 13 тисяч 600 воїнів загинули в Афганістані. Смерть одного була оцінена в 700 рублів — ніби батьки вирощували свиню на забій. І суспільство звикло до такого ставлення.

Як це змінити?

— Ніхто цього не зробить, доки люди не захочуть.

Влада твердить, що ситуація в країні стабільна й контрольована. А насправді?

— Вибух може статися в одну секунду. Питання тільки, що його здетонує. Зупинити це все буде архіскладно.

Українці вже дозріли. Кожен у душі має протест, тільки не знає, як його реалізувати. Скрізь у державних установах люди натрапляють на саботаж чиновника. Вони сидять у кріслах, не вникають у суть і відповідають відписками зі штампом.

Ви за вибух чи проти?

— Революція — це хаос, іще більше падіння. Зупиняться заводи, транспорт. Ми знаємо, що таке війна. Там немає справедливості. Там правий той, хто перший стріляє.

Люди хочуть покарати чиновника сьогодні, зараз. А цього не можна. Бо якщо чиновник порушував закон 20 років, то винен не він, а система. Ми ж, українці, самі обрали Януковича. А колись — Ющенка, Кучму. То в чому винуватий Янукович?

Треба замінити всіх чиновників вищої виконавчої влади. Однак немає механізму, як це зробити.

Якщо ситуацію якісно не може змінити ні вулиця, ні революція, то що?

— Усе стане на місця наступної осені (у жовтні 2012 року вибори до Верховної Ради. — "ГПУ"). Особливо, якщо до парламенту пройдуть лише Партія регіонів, БЮТ і ще пара партій. І така картина вже вимальовується — бо тільки в них є потрібні кошти, можливість подолати 5-відсотковий бар'єр. І от якщо в таких умовах проголосують 70 відсотків виборців, то ми (воїни-ветерани. — "ГПУ") більше не вийдемо на вулиці. Значить, люди готові терпіти далі, значить, іще не час.

Якщо ж на вибори прийдуть 30 відсотків, то тоді треба сказати, що вони всі не мають права там бути (депутати у парламенті. — "ГПУ"). Якщо буде такий протест, то влада може змінитися. Й тоді ми виведемо людей під стіни Верховної Ради, Кабінету Міністрів. Це може статися й у день виборів.

×