Соціальний психолог, директор Російсько-українського інформаційного центру Олег Покальчук, 50 років, уважає нинішню атмосферу у Верховній Раді шкідливою для здоров"я.
Чи вплинуть на розвиток двосторонніх відносин вибори до російської Держдуми?
— Ні. Результат цих виборів був відомий заздалегідь. Ключові гравці та бізнес-схеми залишаться ті ж самі. Головну роль гратимуть спонсори політиків, а не вони самі.
Загалом же росіяни думають про Україну не в першу й навіть не в другу чергу. На першому місці в них уже давно стоїть економіка, енергоносії. Решта — політика, мова, культура — лише певний інструмент, набір відмичок до України, який вони періодично намагаються використовувати.
Хто з російського боку сьогодні реально впливає на українсько-російські відносини?
— Найбільше президент Володимир Путін. Це фігура дуже масштабна. Невідомо, чи з"явиться ще колись така ж сама. Та й імідж Путіна — талановито сконструйований, технологічно продуманий. Утримувати його довго на такому високому рівні — також великий професіоналізм. Путінський образ насправді досить добре лягає в історично складений імідж російської монархії.
Інші політики на українсько-російські відносини суттєво не впливають. Володимир Жириновський протягом останніх років — абсолютно виважений, поміркований, розсудливий. Він уже різко про Україну не висловлюється. Цю роль виконує Костянтин Затулін.
З українського ж боку на відносини з Росією сильно впливає Юлія Тимошенко. У російського керівництва вона здатна викликати певне напруження. Віктор Янукович такого впливу вже не має. Він не виправдав надій Кремля. А Ющенко для Росії — фактор подразнення.
Що можете сказати про імідж Ющенка?
— Він намагається поєднувати психологічно різні моделі поведінки, що не покращує його іміджу. Прагне залишитися добрим громадянином-народолюбцем і, водночас, бути твердим державним діячем, батьком нації. Часто Ющенко роздумує щодо прийняття певного рішення публічно, усі стежать за цим процесом. З іміджевого погляду це погано. Народ сприймає вже готові рішення, котрі до того зважено та холоднокровно були прийняті, а вже потім запропоновані до публічного обговорення. До того ж Ющенко на своїй посаді переймається переважно гуманітарною сферою.
Чим загалом відрізняється сучасна українська еліта від російської?
— Російська політична еліта освіченіша, вишуканіша щодо ведення закулісних інтриг. Той рівень полеміки, що нині присутній між політиками на українських екранах, росіяни пройшли ще за часів свого колишнього президента Бориса Єльцина. Ті ж представники російської еліти, що не змогли вижити в політичному сенсі — Ірина Хакамада, Михайло Ходорковський та інші — просто не розуміли всю важливість російських інтриг і не вміли вести їх на потрібному, візантійському рівні. Вони намагалися поводити себе як європейці й від того прогоріли.
Українські політики — як діти, які постійно мають право на помилку
Українським політикам варто було б запозичити в російських рішучість. Вони роблять, а ми лише говоримо. Українські політики — як діти, які постійно мають право на помилку. Росіяни — ні. Вони ходять як по мінному полю. Там ціна питання — кров.
Чим різниться психологія українців від психології росіян?
— У росіян нижчий від українців так званий "поріг крові". Тобто вони гостріше реагують на всі події. Якщо щось відбувається, у них "планка" падає набагато швидше. Українці ж більше тяжіють до балансу. У нас психіка поміркованіша.
Росіяни та українці відрізняються також способом формування та конструювання держави. У наших сусідів цей спосіб "чоловічий" — вони потребують твердої руки, рішучих вчинків. Російські топ-менеджери обслуговують винятково царя-батечка Володимира Путіна. Українці ж у сфері правління державою досі ніяк не визначаться зі статевою орієнтацією — чи то має бути берегиня-мати чи батечко У цьому плані у нас присутні жіночі й чоловічі елементи. Поки що переважають жіночі.
А що є спільного?
— Страхи — на особистому, соціальному, історичному рівні. В українській підсвідомості страх і боротьба з ним — ключові елементи. Найголовніші побоювання — чужинців, сусідів, зубожіння. А ще — недовіра до самих себе.
Загалом українцям притаманні завищені амбіції і, водночас, занижена самооцінка. Це впливає й на державну розбудову. Звідси невміння чітко домовлятися щодо підписання важливих договорів, маніпулювання термінами, підміна політичних понять історичними та культурницькими.
А в чому різняться прояви національного самоусвідомлення в українців та росіян?
— Росіяни завжди намагалися чітко формувати свою ідентичність за принципом "проти когось". Вони загалом погано ставляться до себе, але дуже високо цінують свою державу. У нас, українців, — навпаки. Гординя на особистому рівні історично склалася, а держава нам усе якась не така. Не догодиш.
Загалом нам властива так звана локальна ідентичність. Ми визначаємо себе як мешканці окремого місця проживання. Немає чіткої прив"язки до загальнодержавного рівня.
Як оцінюєте нинішній психологічний клімат в українській політиці?
— За рівнем шкідливості для здоров"я нинішня атмосфера у Верховній Раді взагалі наближається до тієї, що є в "гарячих" цехах на виробництві. Депутати постійно перебувають у стресовому середовищі. Багато хто з них має хворобливі психічні реакції.
Головна помилка нашого політикуму — вони переносять здобутий у бізнесі досвід у політику. Не розуміють, що в політиці ключовим уже є людський фактор, а не бізнес-схеми чи технології. Цим людям здається, що чим більше грошей вкладаєш, тим більше зможуть вплинути на людей. А коли бачать, що такий підхід не спрацьовує, не розуміють причин. Бо для них політика — це бізнес.
3 
1
Коментарі