— Ту частину аеродрому, де сталася пожежа, охороняли російські військові. Вони кажуть, що не бачили, хто підпалив. Але не бачити — не могли. Загоряння гасили самі. Коли зрозуміли, що не впораються, викликали пожежників, — розповідає 42-річний Юлій Мамчур, командир Севастопольської бригади тактичної авіації, до якої входить аеродром Бельбек. У ніч на 12 березня невідомі підпалили електроустановку на летовищі.
27 лютого аеродром захопили російські військові. Заблокували в'їзд і злітні смуги. Мамчур із підлеглими вийшли з прапором України та стягом військової частини, співаючи гімн, проти російських автоматників. Хотіли пройти на аеродром. Росіяни стріляли в повітря та під ноги, погрожували відкрити вогонь по людях. Українцям вдалося домовитися і пройти до військових об'єктів.
Юлій Мамчур родом з Умані Черкаської області. Служив на Житомирщині. До Криму переїхав понад два роки тому. Має дружину, доньку та онуку.
— Аеродром зайнятий російськими військовослужбовцями. Наші там теж є, охороняють об'єкти. Правда, без зброї. Росіяни заблокували територію — ні вийти, ні зайти. Раз на добу наші люди змінюються — о десятій ранку. Є домовленість, що нову зміну пропускають, — розповідає Юлій Валерійович телефоном.
Як росіянам вдалося захопити базу?
— Приїхали 350 озброєних військовослужбовців. Гранатомети, кулемети, автомати, снайперські рушниці. А в мене 10 чоловік із пістолетами Макарова. Недоцільно було стріляти у БТРи і військових із кулеметами.
Як відстояли базу?
— Основне завдання — не провокувати конфлікт. Мали такий психологічний стан, що не було страшно йти на автоматників. Не можу згадати, що думав. Мета — добитися переговорів, щоб мої люди вийшли на чергування, хоч і без зброї. Сили нерівні. У нас немає спецпризначенців, а росіяни — всі спецпризначенці. Ситуація вкрай важка. Стараємося дати особовому складу відпочити. Добу відчергували — півдня на відпочинок.
Як дістаєте харчі?
— Нам підвозять продукти, воду. Тільки перші два дні не пропускали продовольство.
Якщо політики не домовляться, що робитимете?
— Чекатимемо наказу. Хай домовляються. Це — їхній обов'язок. Залишимо частину лише тоді, коли буде розпорядження мого керівництва.
Кажуть, командирам військових частин погрожують.
— Постійно телефонують, шлють СМС із погрозами. Говорять, щоб приймав правильні рішення, що знають, де проживаю я, моя родина. Правильне рішення, на їхню думку, — здатися. Номер мобільного відомий військовому керівництву Севастополя. А воно зараз — проросійське. Постійно ставлять ультиматуми. Приїжджають на військових автомобілях. Кажуть, щоб здали зброю і залишали частину.
Події можна було спрогнозувати рік-два тому?
— Так. Ситуація не виникла за день-два. Зомбування по телебаченню тут ніколи не припинялося. Телеканали — тільки російські. Що відбувається в Україні, дізнаємося з інтернету.
Ваше головне завдання сьогодні?
— Зберегти життя та здоров'я військових і членів їхніх сімей. Всі дружини — у Криму, їхати на запрошення до інших областей не хочуть. Ніхто з особового складу не звертався, щоб перевестися в інші регіони. Стоїмо вже два тижні.
2 
1
Коментарі