Дружина та захисник екс-міністра 48-річна Ірина Луценко заходить до столичного Печерського райсуду. У коридорі стоять двоє операторів і троє журналістів. У вівторок вранці вони прийшли на дебати у справі Юрія Луценка.
— А що, наших хлопців та дівчат не пускаєте? — запитує Ірина Луценко в охоронців, простягає паспорт для реєстрації.
— Пускаємо. Тільки без фото і відео, — відповідає міліціонер. — Коли буде вирок, дозволимо камери.
— Ага, коли будуть розпинати, то дивіться, — Ірина опускає очі.
Заходить до судової зали на третьому поверсі. За нею — троє прокурорів. В одного з них — Євгена Зінченка — 1,5-літрова пляшка грузинської мінералки "Боржомі".
О 9.40 четверо конвоїрів заводять до зали Юрія Луценка. Відкривають клітку, заводять його туди і замикають.
— Юрі — волю! — кричить з вулиці прихильник колишнього міністра Олексій Караульний. Щосили калатає у дзвінок.
— Свободу не спинити! — вигукують кілька жінок.
"Грифонівець" зачиняє вікно. Вигуки ледь чути.
Суддя Сергій Вовк оголошує про перехід до дебатів. Запрошує виступити прокурора Дмитра Лобаня. Той встає, відкриває тоненьку теку, зачитує:
— Незважаючи на те, що Луценко та Приступлюк не визнають вчинення злочину, їхня вина повністю підтверджується матеріалами досудового та судового слідства. Зокрема, показами свідків. Я прошу критично оцінити свідчення одного з них — Мельника (колишній радник Луценка. — "ГПУ"). Він відмовився від досудових показів, посилаючись на тиск слідчих, але на відео видно, що він вільно повідомляє відомі йому факти. Мельник на суді заявив, що перебував на стаціонарі у військовому госпіталі під час досудового слідства. Перевіркою встановлено, що це не так.
На 20-й хв. його виступу до зали заходить "нунсівка" Ірина Геращенко. Стає біля клітки, бо всі місця на лавках зайняті. Під стінами — близько 30 людей. Геращенко пише щось на невеликому аркуші. Віддає його дружині Луценка. Та за 5 хв. нишком просовує його через ґрати. "Грифонівець" відводить погляд і вдає, що не бачить.
— Спростовуються твердження Луценка про знайомство із Приступлюком із 2003 року, — продовжує читати Лобань. — Це говорить про зацікавленість у ставленні до водія.
— Ира, мы чего-то не знаем, — нахиляється і сміється Геращенко до Ірини Луценко.
Лобань далі зачитує покази свідків. Виступає 40 хв. Передає теку іншому прокуророві Вікторові Клименку.
— Сідай, два! — сидячи вигукує екс-міністр. Розгортає газету і читає.
Присутні починають тихо сміятися. Клименко ще 40 хв. зачитує покази свідків. Там ідеться, що Леонідові Приступлюку надали квартиру незаконно. Після виступу Клименко п'є із пляшки воду.
— Давайте провітримо, а то задихнемося, — просить у судді Ірина Луценко.
Вовк оголошує перерву на 10 хв. Дружина екс-міністра встає з місця.
— Він тримає себе в руках, — киває на чоловіка. — Хоча після засідань має страшні больові приступи. Весь час на таблетках.
Після перерви слово бере прокурор Євген Зінченко:
— Проведення святкових урочистостей на День міліції підтверджується не лише свідками.
— А й Поплавським, — усміхається Луценко.
— Документами, — відказує Зінченко.
— Ганьба прокурорам, — знову чути голос людей з вулиці. — Вовка — в ліс. Ганьба суддям.
Вовк складає руки в замок, опирається на них підборіддям, дивиться в зал. Брат екс-міністра Сергій Луценко виходить надвір. За 2 хв. крики стихають.
— Просимо вважати підсудних винними і призначити покарання Юрієві Луценку позбавлення волі на чотири роки та шість місяців із конфіскацією майна і позбавлення права три роки працювати на держслужбі, — зачитує Лобань. — Запобіжний захід залишити в силі. Леонідові Приступлюку — три роки позбавлення волі умовно. Призначити штраф — 50 неоподаткованих мінімумів та позбавити звання майор міліції.
— А я думав, попросять спалити на вогнищі, — коментує Луценко.
Він встає і просить, щоб до зали впустили телеоператорів. Суддя оголошує другу технічну перерву. Луценко підходить ближче до ґратів:
— На все прийде час. Наступного тижня ми почуємо вирок. Усе, що відбувалося тут у суді вісім місяців — покази свідків, допити, висновки експертів, — було відкинуто. Усе базувалося на фальшивках, зліплених під час досудового слідства Генпрокуратурою. Але ж тоді не потрібно було суду. Треба було просто викликати мене до прокуратури, розстріляти і на тому закінчити.
3 
1
Коментарі