— Петро Порошенко належить до того типу людей, які нагадують порохову діжку. Якщо не хочеш мати проблем, його краще не зачіпати, — каже київський психолог 42-річна Ольга Філіпчук. — Стриманий на людях, удома й на роботі перетворюється на вимогливого начальника. Його слово у сім'ї — закон. Це може бути перенесене в політику.
Ольга Філіпчук сім років займається політпсихологією. Складає психологічний портрет президента Петра Порошенка:
— Він — політик запальний, імпульсивний. Безжально картає себе за помилки, може не спати кілька ночей, коли треба довести справу до кінця. Не розуміє слів "не можна" і "не виходить". Не вміє відпочивати. Після завершення однієї справи швидко обвішує себе іншими.
Зараз від нього не варто чекати швидких рішень. Йому потрібен час для обдумування й пошуку компромісів. Здатен домовитися з будь-ким.
Порошенку добре вдаватиметься кадрова політика. Він має досвід управління великими компаніями, там зайвих людей ніхто не тримає. Порошенко не оточуватиме себе друзями. На посади призначатимуть професіоналів. Кожному дасть випробувальний термін — від трьох місяців до півроку. Чиновників, які не виправдають його сподівань, замінять інші.Усі рішення прийматиме одноосібно.
Часто їздитиме Україною. Спілкуватиметься з людьми за допомогою соціальних мереж. Виконати всі обіцянки не зможе. Та прагнутиме це зробити більше, ніж його попередники.
Як досвідчений дипломат Порошенко увібрав у себе всього потроху від різних світових політиків. Може стати українським Бараком Обамою. Міміка українського та американського президентів — стримана. Їхні промови розраховані на те, що хочуть почути всі. Обоє — хороші організатори, готові працювати без упину, як годинник.
Також Петро Порошенко нагадує колишнього британського прем'єра Тоні Блера. Обидва сповідують жорстку самодисципліну, цілеспрямовані, живуть за точним розрахунком.
Порошенко стриманий у висловлюваннях, як канцлер Німеччини Анґела Меркель. Із супротивниками веде діалог у формі погроз і попереджень. Йому не притаманні словесні конфузи, як попереднику Януковичу.














Коментарі