"Півострів нашпигований військовою технікою та російськими солдатами, які люблять випити"

 

— У Криму не був чотири роки. Заборонили в'їзд на півострів. Рішення безстрокове, прийняли в квітні 2014-го, — каже 42-річний Олександр Лієв, екс-міністр туризму Автономної Респуб­ліки Крим.

— Уперше виїхав ще до так званого референдуму. Тоді "новий уряд" звільнив частину законного українського парламенту Криму. Решту попросили написати заяви на ім'я окупаційного "глави Республіки Крим" Сергія Аксьонова про перехід на нові посади. Я не писав. Коли Аксьонов запросив на розмову, сказав йому, що це нереально. Все одно, що тренер з фітнесу став президентом.

Тоді Аксьонов і Володимир Константинов (окупаційний глава державної ради Республіки Крим. — ГПУ) говорили, що немає сепаратизму і вони за те, щоб бути в складі України. Казав Константинов: "Я — Герой України. Отримав це звання і ношу його з гордістю. Я патріот, але нам треба більше повноважень". Я склав з себе повноваження виконувача обов'язків міністра. Виїхав до Києва. Наступного вечора дізнався, що мені заборонили в'їзд як особі, що "загрожує територіальній цілісності півострова".

Це тимчасова "влада", чи вони там надовго?

— Аксьонов — тимчасовий. Його використав у геополітичних іграх президент РФ Володимир Путін. Долю Криму вирішували обставини. Усе швидко змінюється. І в Україні буде можливість повернути контроль над півостровом.

Крим перетворюється на сіру зону. Найближче, з чим можна порівняти — Придністров'я, Абхазія чи Південна Осетія.

Яка раніше була ситуація з відкритістю і туризмом у Криму?

— За чотири роки ми збільшили кількість міжнародних авіарейсів удвічі. До нас прилітали з Франкфурта, з Риги був щоденний літак. Із Туреччини були три літаки в день. Ми жили в просторі Чорного моря. Намагалися стати там флагманами. Інтегрувалися у простір Болгарії, Туреччини, Румунії, Грузії, Росії. Це був наш вихід у світ.

Шість великих груп готельєрів їздили на безкоштовне на­вчання в Туреччину. Заходили нові інвестори. 2013 року журнал "Нейшинал Джеографік" помістив Крим на обкладинку з позначкою "маєте відвідати". Тепер це все зруйновано. Крим став каботажним внутрішнім відпочинковим райончиком для хлопців із псевдопатріотичними настроями.

Хто в Крим найбільше при­їжджав?

— Українці, на другому місці — росіяни. За радянських часів приймали вісім мільйонів туристів, із яких шість — українці. І ще мільйон — росіяни, решта — жителі інших республік. У період незалежної України Крим приймав також шість мільйонів туристів, із яких чотири — українці. Решта — росіяни.

Але це були не такі туристи, як зараз. В Україні ми самі вирішуємо, куди за свої гроші поїдемо. В Росії велику роль відіграють путівки від профспілкових комітетів. У них ця частка сягає половину подорожей. Тепер туди їдуть по рознарядках.

Яка зараз ситуація з туристичними пото­ками?

— Минулого року півострів відвідали 200 тисяч українців. Із них половина — з туристичними потребами. Насамперед це були поїздки в оздоровниці. Багато в кого життя залежить від кримських санаторіїв.

Із материкової Росії Крим прийняв 1,2 мільйона туристів. Це навіть менший показник приїжджих росіян, ніж до війни. Із них майже 700 тисяч поїхали по путівках.

Як це вплинуло на економіку?

— У Криму туристичний бізнес ділився на "приватний сектор" — люди здавали квартири або міні-готелі, але не платили податки.

Другий блок — готельно-санаторний і турбази. Останні залишилися в Ялті, Алушті, Севастополі і трохи на узбережжі Феодосія–Судак. У Євпаторії велике недовантаження. У решті регіонів ці заклади закрили.

У Криму є шанс після деокупації знову стати курортом?

— Крим не конкурент Туреччині. Наш півострів — це про інше. Туреччина — це горілка, котлети. Крим — оздоровлення. Місце, де можна підтримати здоров'я, зберегти молодість.

Це буде основна фішка після деокупації. У Туреччині теж є оздоровниці, але українці туди не їдуть.

На ринку оздоровлення конкурентів у Криму мало. Це німецький Баден-Баден, Монако, чеські Карлові-Вари, болгарська Варна.

Крим перетворюють на військову базу. Росіяни відновлюватимуть старі об'єкти, як Балаклава, де побували тисячі туристів. Чи будуватимуть нові, відбираючи землі в населення?

— У бухті Донузлав 2013 ро­ку з'явилися унікальні для Чорного моря молюски — гребінці. Але зараз її заставили російськими військовими кораблями. Що робитимуть далі — невідомо. Якби світ міг прогнозувати Путіна — його вже не було б. Росії півострів треба тільки як військова база.

Проблеми з водою окупанти перестали приховувати. Що там відбувається?

— Проблема з питною водою була завжди. Але критична ситуація з водою для промисловості. Саме це б'є по економіці Криму і по змісту життя північної частини півострова. Пити там є що, але немає що робити.

Усе аграрне виробництво залежало від дніпровської води. 30 тисяч гектарів рисових чеків (заливних полів. — ГПУ) зараз зруйновано. 50 господарств займалися цим. Майже 10 тисяч людей жили з вирощування рису. Виробництво зупинилося, роботи немає. Люди продають будинки. Без Північно-Кримського каналу дві третини Криму — напівпустеля.

Українцям знову дістанеться пустка, яку доведеться відновлювати, робити оазис. Росіян не цікавить життя мешканців цих районів.

Нещодавно "кримські вчені" заявили про нові гібриди рослин, які стійкі до посухи.

— Вся історія селекції України займалася виведенням таких культур. Поки що не виходить. Проблема полягає в деградації ґрунту. Система поливу складна: це і подача води, і її збір. У ґрунті на площі в 200 тисяч гектарів стояла система, що збирала воду, якою поливали. Землю промивали, щоб не засолювалася.

Це надзвичайно дорогий комплекс, зараз побудувати такий — мільярди доларів.

Що дало відкриття Керченського мосту?

— Є сумніви щодо інженерного рішення і чи об'єкт безпечний. Туристичний потік може цього року зрости на 100 тисяч. Але це завдяки тим людям, які вирішили подивитися та проїхатися мостом. Як у Радянському Союзі їздили на Байкало-Амурську магістраль не за потреби, а побачити розкручений бренд. Але це швидко минеться.

До анексії Крим був для росіян відкритий, доступний, дешевий, бажаний. Їх зустрічали гарно, їздили потяги, продукти були дешевші, якість кращою. Після анексії що, потяг став зручніший? Його навпаки не стало. Транспортне сполучення стало якісніше? Ні.

Там навколо морда Путіна — на кожному стовпі. Тепер півострів небезпечний, нашпигований військовою технікою 1980 років, яка поки що не вибухає, та російськими солдатами, які люблять випити.

Побував у всіх селах Криму

Олександр Лієв народився 16 травня 1976-го в Республіці Комі, де тимчасово перебувала матір. Виріс в Армянську. Матір працювала інженером на автобазі.

У Криму закінчив технікум гідромеліорації та механізації. Першу вищу освіту отримав у Херсонському індустріальному університеті, працював викладачем на кафедрі менеджменту Таврійського національного університету.

2010 року очолив комітет із водогосподарського будівництва та зрошувального землеробства Криму. З листопада ­2010-го по 2014 рік — міністр курортів і туризму Автономної Республіки Крим.

Із 2015-го працює заступником генерального директора Національної телекомпанії України.

Має три доньки і двох синів. Відвідав кожне село Криму.

×