— Угоди Мінська-2 від 12 лютого 2015 року не виконані. Відсотків на 80 — Росією від початкових зобов'язань, бо війська і зброя з Донбасу не відведені, не припинене фінансування бойовиків. Головне — ми не відновили контроль над кордоном. Відсотків на 40 — Україною, бо не проголосовані зміни до Конституції про особливий порядок місцевого самоврядування на окупованих територіях, — каже експерт із міжнародної політики 34-річний Василь Мирошниченко.
13 січня в Мінську стартували чергові переговори з урегулювання конфлікту на Донбасі. На зустрічі робочої групи з політичних питань Україну представляв екс-президент Леонід Кучма. Росію — колишній спікер Держдуми Борис Гризлов.
Чому Україна підписала Мінські угоди, якщо не може гарантувати їх виконання?
— Будь-які переговори — це компроміс, — каже Василь Мирошниченко. — Ми не знаємо їхньої динаміки. Усе надзвичайно конфіденційно. Повною мірою в темі тільки президент і ще кілька людей. І це правильно. Маємо довіряти тим, кого обрали. Впевнений, що Україна наполягала на багатьох конкретних речах. Але так само і Росія хотіла більшого для себе. Однак всього не вдалося домогтися ні Києву, ні Москві.
З другого боку, Путін не зацікавлений виконувати Мінські угоди. Тому ці переговори можуть тривати довго. Може бути не лише Мінськ-3, а й Мінськ-30.
На кого працює час?
— Затягування процесу грає проти нас, бо ми — країна, в якій триває війна. Тому Путін і почав бомбити Сирію. Хоче домогтися, щоб Європа погодилася співпрацювати з ним і зняла санкції. Для наших західних партнерів проблема номер один — тероризм. 12 січня стався вибух у Стамбулі. Загинули дев'ятеро німців. Раніше — розстріли в Парижі. Люди гинуть просто біля їхніх дверей. Україна відходить на задній план, бо вона — далеко.
Захід не визнав ні Придністров'я, ні Осетію, ні Абхазію. Але ніщо не заважає Москві контролювати ці території. Так може бути і в нашому випадку.
Водночас економічна криза в Росії поглиблюється. Падіння світових цін на нафту і вичерпання валютних резервів послаблює її позиції. Гроші в Путіна закінчуються. Думаю, наша влада це розуміє і враховує.
Захід продовжуватиме тиснути на Україну, аби прийняла зміни до Конституції?
— Є домовленості та їхні гаранти — канцлер Німеччини Анґела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд. Вони наполягатимуть на виконанні Мінських угод. Але виникає питання: чи набереться у Верховній Раді 300 голосів депутатів, необхідних для прийняття змін до Конституції? Порошенко погано виглядатиме перед партнерами, якщо не забезпечить результативне голосування. Та не думаю, що Захід відвернеться від нас, якщо парламент не змінить Основний закон. Але це означатиме кінець Мінська-2. Все треба буде починати з чистого аркуша.
Якими мають бути зміни до Конституції?
— Місцева влада отримає більше повноважень розпоряджатися своїм бюджетом. Будуть ліквідовані зайві адміністративні одиниці. Однак головне, чого не можна допускати, — аби регіони мали вплив на зовнішню політику. Наприклад, Донбас міг заблокувати вступ України до НАТО чи Євросоюзу. План Кремля — це федералізація України. Для нас це — неприпустимо.
Якої лінії маємо дотримуватись у зовнішній політиці?
— Необхідно підтримувати інтерес до України. Залишатися привабливим партнером для Заходу.
Путіну вигідний заморожений конфлікт, який щомиті може спалахнути з новою силою. Цей фактор нестабільності відлякує потенційних іноземних інвесторів. Послаблює нас і відволікає від головного завдання — будувати й розвивати державу. Однак мусимо рухатися вперед, незважаючи на війну. Як це робив Кіпр, ставши членом Євросоюзу попри окупацію Туреччиною північної частини країни. Це не має заважати нам боротися з корупцією, створювати робочі місця й рухатися до ЄС.
2 
1
Коментарі