На главу Представництва України при Європейському Союзі Романа Шпека, 52 роки, чекаю в просторій кімнаті на другому поверсі разом із другим секретарем місії Вікторією Бородіною. До призначеного часу залишається ще хвилин 15. Та буквально за кілька хвилин заходить посол. Енергійно вітається, дає візитку, кладе біля себе мобільний.
— То прошу! — каже.
Посаду глави представництва ви обіймаєте восьмий рік. Що і як змінилося у стосунках України з Євросоюзом за цей час?
— Євросоюз зараз — економічний партнер номер один для України. На нього припадає 32,5 відсотка експортно-імпортних операцій, тоді як на Росію — 27,3 відсотка. 75 відсотків коштів, інвестованих в українську економіку, — це гроші країн Євросоюзу...
Чи є якісь мінуси?
Посол заперечує: не слід так говорити, бо все можна розглядати і як досягнення, і як невикористані можливості. Далі каже, що рівень співпраці визначається передусім станом суспільства, рівнем його демократії, економічної міцності держави, ефективності реформ. Підсумовує — низькі темпи українських реформ і є тим, що стримує стосунки України з Європейським Союзом...
На 13-й хвилині відповіді посол переходить до політичної ситуації в Україні, зокрема наслідків помаранчевої революції. Намагаюся перевести розмову в інше русло.
Пане посол, давайте облишимо Україну?
— Ну так: або ви мене питаєте і даєте відповісти, або ми розходимося, — перебиває Шпек. — Я не буду говорити те, що ви хочете. Я говорю те, що розумію. Ви поставили запитання, то дослухайте на нього відповідь...
Посол продовжує з півречення думку про невикористані можливості. Коли розповідає про сприйняття в Брюсселі нинішньої української ситуації, дзвонить його мобільний.
— Вибачте, це Яценюк телефонує, — каже Шпек і виходить хвилин на десять.
Вікторія Бородіна тим часом каже, що посол дуже наполегливий у відстоюванні своїх поглядів і що не варто ставити надто широких запитань — на них будуть такі самі широкі, ґрунтовні відповіді.
Роман Шпек повертається і продовжує:
— У Брюсселі кажуть: якщо для створення системи противаг вам потрібні дочасні вибори — звичайно, проводьте їх. Створіть стабільну структуру влади в державі. Але не допустіть того, щоб такі вибори стали щоденною нормою життя українського суспільства. Бо це віддалятиме Україну від Європейського Союзу. Звичайно, тут є тривога з приводу можливої ескалації конфлікту, застосування сили. Дуже важливо, щоб нашим політикам і громадянам вистачило мудрості й толерантності цього не допустити.
Вибачте, це Яценюк телефонує
І громадянам?
— Громадянам передусім. І в Брюсселі, і в Страсбурзі, і у Вашингтоні розуміють: прізвища українських політиків можуть змінюватися, а український народ залишається. І від нього залежить, якою бачитиме світ Україну. Європейський вибір має зробити кожен. Україна стане поважним, авторитетним учасником міжнародних процесів, коли всі — ви, я, наші друзі, батьки й особливо діти мислитимуть як європейці, діятимуть по-європейськи...
Шпек робить паузу і додає:
— ...А не так, як ми бачили в останніх трансляціях із зали засідань Верховної Ради.
Ви представляєте в Євросоюзі державу, яка не є його членом. Різниця у ставленні існує?
— Практично жодної. На новорічний прийом і посли країн-членів ЄС, і ми, представники третіх країн, прийшли у темних костюмах, а посли у Королівстві Бельгія — у фраках. На королівському прийомі я стою другим одразу за папським нунцієм, який є дуаєном дипломатичного корпусу, бо має найдовший стаж роботи.
Відомо, що дипломати в одній країні працюють не більш як чотири-п"ять років. Ви у Брюсселі уже восьмий?
— Справді, практика ротації після завершення терміну є загальноприйнятою. Однак коли мій добігав, була коротка розмова з президентом Віктором Ющенком. Потім мені повідомили: термін продовжено. Ми, дипломати, не на роботі, а на службі. Тут накази не обговорюють, а виконують.
А як держслужбовець Роман Шпек став дипломатом?
— Наприкінці 1999 року я прийняв рішення залишити державну службу. Що робити далі, ще остаточно не визначився, але збирався перевірити себе у бізнесі. Аж раптом надійшла така несподівана пропозиція. Чесно кажу: про подібне я ніколи не думав. Може, саме через таку несподіваність я пропозицією й зацікавився. Потім зрозумів, що для мене це надзвичайно цікаво і в професійному плані. До того ж, рішення їхати в Брюссель підтримала моя сім"я.
Якою є щоденна робота посла?
— Дипломат — це відповідальна і важка робота. Дипломат часто є і водієм, і носильником, і ким завгодно. Причому зауважте: це не звичайна робота з 9.00 до 18.00. Нормований робочий день чи вихідні, чи інколи навіть відпустки — це не для нас. Окрім суто дипломатичних заходів, приймаємо делегації з України, лише торік їх у нас було 135. Постійно пропагуємо українську культуру та мистецтво. Зокрема, знайшли спонсорів і провели тут концерти камерного оркестру Богодара Которовича, симфонічного оркестру Олександра Сіренка. Виступали також солістка Варшавської опери Олена Пасічник, Володимир Гришко, "Пікардійська терція". Сприяємо наведенню контактів українського бізнесу з європейським. Дипломатичний штат представництва зараз 17 осіб. Повірте, кожному з них рідко коли вдається згадати, що є вихідні.
Запитання до "брюссельця" з майже восьмирічним стажем: що являє собою культурне життя Брюсселя?
— О, Брюссель — відома культурна столиця. Багатющі музеї, театри, зокрема знаменитий королівський. Але зауважте: я — не брюсселець, а український дипломат у Брюсселі. І на культурне життя дивлюся крізь призму дипломатії. А Брюссель — найбільша дипломатична столиця світу. Дипломатів тут більше, ніж будь-де. Тільки послів близько 250. І кожен або пропагує культуру своєї держави, або на організованих іншим дипломатом концертах чи виставках інших країн сприймає їхню культуру.
Як тут відпочиваєте?
— Що таке відпочинок дипломата, я вже говорив. Однак коли таки є кілька вільних годин, слухаю музику. Коли часу трохи більше, подорожую невеликими містечками Бельгії. Вони — одне з чудес світу.
А відпустка?
— Відпустка у мене складається з трьох частин. Улітку днів десять — їду в теплі краї: Іспанію, Грецію. Якось спробував відпочивати в Україні, однак там і дорожче, і гірше. Друга частина — це Україна, рідне Прикарпаття. Навідую могилу батьків. Якщо потрапляю в ті краї взимку, то обов"язково гори, лижі. А третя частина — невикористана! У мене вже 140 днів відпустки накопичилося.
Сім"я живе з вами у Брюсселі?
— Дружина — так. А діти вже дорослі. Син Юрій працює в філіалі німецького банку в Лондоні, донька Наталя — в консалтинговій компанії. Часто зідзвонюємося, інколи вони приїжджають до мене в Брюссель. Намагаємося зробити так, щоб зустрітися в Україні.
Замість запланованих 40 хвилин розмова триває майже дві години. Після неї Роман Шпек погоджується показати свій кабінет. У ньому — солідний стіл з упорядкованими паперами, стіл для засідань, великий портрет президента Віктора Ющенка і портрет Шевченка, подарований кимось із гостей з України. Працює телевізор — він налаштований на один з українських телеканалів.
1954, 10 листопада — Роман Шпек народився в місті Брошнів на Івано-Франківщині
1976 — закінчив Львівський лісотехнічний інститут
1985 — директор Ворохтянського лісокомбінату
1989 — заступник міністра лісової промисловості
1991 — закінчив Міжнародний інститут менеджменту за спеціальністю "Зовнішньоекономічна діяльність"
1991 — заступник голови Держкомітету з деревообробної промисловості
1992 — міністр у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва
1993–1995 — заступник міністра, міністр економіки
1996 — віце-прем"єр із питань економіки, голова Національного агентства з реконструкції та розвитку
2000 — глава представництва України при Європейському Союзі
4 
35413
Коментарі