— Ну я ж не вмер! — ховає паспорт у внутрішню кишеню куртки 72-річний Анатолій Сапригін на виборчій дільниці у місті Калинівка Вінницької області. — Всі вибори голосував, був у списках. А це зник.
Чоловікові радять звернутися до суду. Також має право прийти на другий тур. Дружина бере чоловіка за руку. Обоє виходять.
— За прем'єрства Юлі Тимошенко зібрала гроші на квартиру. А за Порошенка не маю й на ліки. Тому я її сьогодні підтримала. От зараз треба в аптеку віддати дві тисячі, — каже Станіслава Сапригіна.
— Треба толкового лідера, який би на компроміс пішов. Щоб залагодити конфлікт. Доки вже люди мають вмирати. Миру всі чекають. Онука хотіла вчитися у Польщі. Передумала. Захотіла Україну захищати і стала військовою, — додає Анатолій Семенович. — Багато молоді за Зеленського голосують. Але в нього нема команди. Його ніде не чують. Він навіть на дебати не прийшов. Не знаю, хто його спонсорує, але якщо він пройде, то Юля буде у нього прем'єром. То, може, покерують.
Поряд із дільницею — ринок. Усі йдуть туди після голосування. Купують свіжі овочі та зелень.
— Вибори — як свято. Ще й день видався сонячний, теплий. Чоловік їхав попід ліс і річку, то тьма народу на шашликах, — говорить продавець Надія.
На виборчій дільниці у школі-гімназії №2 черга до кабінок.
— Ви по навігатору чи по совісті? — усміхається до городян член виборчої дільниці Олександр Осьмачко. Відкриває двері до спортзалу, де відбуваються вибори. Чоловік років 40 піднімає галас.
— Не видають бюлетень по біометричному паспорту, — каже.
Голова виборчої дільниці Лариса Моторна, 56 років, телефонує в окружну виборчу дільницю. Чоловікові підказують, щоб приніс витяг. Але за мить йому дозволяють проголосувати.
Поряд зі школою представники екзит-полу. Просять сказати, за кого голосували.
— П'ять років тому голосував за Пор
ошенка. Розчарувався. Він обіцяв війну закінчити за два тижні. П'ять років минає, а хлопці гинуть, і просвіту нема. Що це за господар? Коли на його подвір'ї нема порядку, — виходить із виборчої дільниці 65-річний Михайло Дідух. — Для дітей ніякої перспективи. Я хоча б за Союзу квартиру отримав у кооперативі, а їм треба до смерті працювати, щоб заробити на житло.
Велосипедом приїжджає на вибори 40-річний Володимир Коляда. Чує розмову.
— Від народу залежить, хто буде у руля. Багато людей — за Зеленського. Їм надоїли оті Свинарчуки (колишній заступник секретаря Ради національної безпеки й оборони України Олег Гладковський, який до 2014 року мав прізвище Свинарчук. Його звільнили після скандалу в оборонній сфері, він нібито причетний до розкрадання в Укроборонпромі. — ГПУ). Але Петро трону не віддасть. Буде велика сварка, — каже. — Мені головне, щоб була добра робота. Працюю на будівництві, мушу гроші заробляти в Києві.
У вересні торік поблизу Калинівки вибухнули боєприпаси на 48-му арсеналі Міноборони. Було пошкоджено 2 тис. будинків. 16 — розбиті повністю. На відновлення виділили понад 20 млн грн. Найбільше постраждало село Павлівка.
— Свій голос віддала за Порошенка. Як-не-як, а разом із Гройсманом та іншими чиновниками поміг купити хату. Де ми знайшли б мільйон на неї? Меблі, побутову техніку купили. Правда, досі не можу звикнути до чужого обійстя. Собака з котом досі біжать на старий двір. А на вечір вертаються голодні, — говорить Ніна Ковальчук.
Дім, у який влучив боєприпас, відновлюють. Планують перебудувати на гараж.
— Прошу сина, щоб якусь кімнатку там звів. То, може, ми з дідом назад вернемося. А нова хата буде онукам, — каже Ніна Ковальчук.
У селі половина будинків перекриті новим шифером. Вставлені металопластикові вікна.
— Мені держава поміняла шифер, вікна. На стелю навісну дали дев'ять тисяч. Правда, свої десять доклали. Тому голос віддала за Порошенка, — розповідає місцева Оксана Волинець. — Якби зустріла його чи Гройсмана, то б запросила додому і напоїла чаєм. Вони зробили все, щоб я звідси не виїхала.
2 
1
Коментарі