Колишній прем"єр-міністр України Павло Лазаренко, 54 роки, вважає, що найпершим завданням влади в Україні є зміна Закону про Кабмін і встановлення балансу влади між її гілками.
Якщо Апеляційний суд ухвалить рішення на вашу користь, якими будуть ваші подальші кроки щодо повернення до України?
— Я практично не сумніваюся, що рішення суду буде для мене позитивним. І відразу ж після виконання усіх пов"язаних із оформленням документів технічних процедур вилечу до України. Щоправда, поки що неможливо сказати, коли завершиться розгляд моєї справи. Американські апеляційні суди спочатку розглядають письмові аргументи сторін. Нині ця стадія закінчується. Сподіваюся, найближчим часом буде призначена дата слухання усних аргументів.
У разі повернення братимете участь у політичній діяльності?
— Нині я є депутатом Дніпропетровської облради, лідером однієї з найчисельніших її фракцій. А це вже означає мою присутність в українській політиці, хай і на регіональному рівні.
Головним своїм завданням на найближчі роки вважаю повернення "Громаді" статусу парламентської партії.
Чи не складається враження, що політичний пиріг в Україні за час вашої відсутності надійно поділений і вклинитися в цей процес дуже важко?
— Успіх Блоку Литвина на дострокових парламентських виборах якраз і доводить, що український виборець хоче бачити нові обличчя у владі, потребує нових ідей. Не маючи навіть чітких і зрозумілих програмних засад, ця політична сила спромоглася заповнити собою той політичний вакуум, що склався внаслідок протистояння Партії регіонів та "помаранчевих" сил. Гадаю, за умови повноцінної участі "Громади" у позачергових виборах ми мали б приблизно рівні з Блоком Литвина шанси. Більш за те — на відміну від цієї політичної сили у нас є чітка й зрозуміла для виборця об"єднавча ідеологія.
Та Центральна виборча комісія не дала мені змоги балотуватися до Верховної Ради на чолі виборчого списку "Громади". А участь у виборах партії без лідера — це те ж саме, що виступ футбольної команди, де роками не було тренера.
Чи важко вам як людині, яка не була в Україні вісім років, зрозуміти нинішні політичні процеси в ній? Що найбільше дивує, не подобається чи подобається?
— Я ніколи не втрачав зв"язку з Україною. Щодня отримую десятки листів від жителів Дніпропетровщини, трудових колективів. Часто доводиться звідси вирішувати питання, що стосуються життєдіяльності підприємств та установ області, навіть особисті питання наших виборців.
Найприємніше те, що після минулих президентських виборів і помаранчевої революції 2004 року наш народ змінився. Він довів свою відданість цінностям вільного демократичного суспільства. В Україні нині неможлива поява сили, що змусила б нас повернутися до тоталітаризму. А щодо проблем, то насамперед це штучний розкол держави, що став наслідком кількох останніх виборів.
Як подолати цей розкол?
— Я бачу два шляхи. Перший — це взаємне проникнення ідеологій. Провідні політичні сили мають відмовитися від гасел, що провокують розбіжності в державі.
Щодня отримую десятки листів від жителів Дніпропетровщини
Другий шлях — формування у суспільстві третьої сили. Україні вкрай потрібна потужна політична партія, що спиралася б на об"єднавчу ідеологію, піднімала б на щит спільні для всіх регіонів України проблеми. Зокрема, це становлення та розвиток потужного середнього класу, економічну самодостатність регіонів. Зрештою, об"єднання навколо принципу "єдність у розмаїтості", що є основоположним для Європейського Союзу.
Як вважаєте, чи обґрунтованими були дострокові парламентські вибори в Україні?
— Причиною їх став масовий перехід депутатів з однієї фракції до іншої з суто меркантильних міркувань. Простіше кажучи, у парламенті було вчинено спробу ревізії волевиявлення громадян. Тому сенс у дострокових виборах був навіть тоді, коли б за їх підсумками розстановка парламентських сил абсолютно не змінилася б. Адже президент Віктор Ющенко керувався не метою зміни виконавчої влади, а очищення вищого законодавчого органу від корупції та зради.
Утім, розстановка політичних сил у Верховні Раді таки зміниться. Та все ж головний висновок із усього цього такий: відповідальність за зраду неминуча!
Як оцінюєте результат Юлії Тимошенко на минулих виборах і її політичний успіх взагалі? У чому секрет такого стрімкого її злету?
— Чомусь багато хто називає отриманий Блоком Юлії Тимошенко результат несподіваним і навіть сенсаційним. Але ж яка ще політична сила може похвалитися такою послідовністю, як БЮТ? Друга причина — звісно, це харизма самої Юлії Тимошенко. У нинішній Україні немає політика, який умів би так переконувати виборця, як вона. Більшість досягають успіху за рахунок помилок та прорахунків опонента. А Юлія Володимирівна вміло уникає помилок. Принаймні у публічній політичній діяльності.
Що думаєте про її передвиборні обіцянки?
— Можливо, багатьом обіцянки перевести вже 2008 року армію на контрактну основу або за два роки виплатити людям знецінені заощадження здаються фантастичними. Але тут основна проблема не в обіцянках, а в механізмі їх реалізації. Наприклад, у питанні вкладів Ощадбанку я бачу зо два десятки шляхів ефективного вирішення цієї проблеми без суттєвого навантаження на державний бюджет. Це і товарні компенсації, і оформлення боргів Ощадбанку шляхом випуску депозитних сертифікатів із середньозваженою ставкою. Зрештою, у БЮТ достатньо кваліфікованих економістів. Вони навряд чи піднімали б на передвиборні щити гасла, реалізація яких неможлива.
Але нині перед новою виконавчою владою перш за все стоятиме не питання виконання передвиборних обіцянок БЮТ, "Нашої України — Народної самооборони" чи інших політичних сил. Передусім треба подолати негативні процеси, що з"явилися у державі через непідготовленість законодавчої бази і самої влади до новацій політреформи. Пріоритетом є негайне ухвалення законопроектів, що відновили б баланс у владних повноваженнях між урядом і президентом. Насамперед це стосується змін до Закону про Кабінет Міністрів України. А вже потім можна говорити про якісь серйозні та довготривалі перспективи роботи нового уряду. Не вдасться досягти цього балансу у владі — Україну чекатиме перспектива життя з тимчасовим урядом і неминучість нових дочасних виборів.
Якою вам бачиться нинішня економічна ситуація в Україні?
— Якщо у магазинах цінники на товарах змінюються двічі на день, вартість бензину зростає щогодинно, а уряд і досі не узгодив ціни, за які Україна наступного року купуватиме енергоносії — таку ситуацію стабільною не назвеш. Додайте сюди ще проблему з держбюджетом на 2008 рік. Деякі гарячі голови нині пропонують ухвалити підготовлений нинішнім Кабміном проект. Але як можна ухвалювати бюджет, коли досі невідома вартість енергоносіїв? А це ж база для усіх бюджетних розрахунків! У мене вже давно склалося враження, що більшість українських урядових команд в останні роки об"єднує одне — волаючий непрофесіоналізм та безвідповідальність!
От чи був хтось покараний за те, що у Львівській області кілька днів горіли цистерни з жовтим фосфором, отруювали все навколо? Ніхто! Але ж факт порушення норм перевезення цього небезпечного вантажу залізницею очевидний. Хтось був покараний за вибух газу в Дніпропетровську? Хтось відповів за аварії в Керченській протоці? Скоріш за все, ніхто не буде покараний і за вибух метану на шахті імені Засядька. Винних не знайдеться або ж знову вкажуть на якогось інженера з техніки безпеки! За такої безвідповідальності про стабільність годі й говорити.
2 
1
Коментарі