— У нас є точкові реформи. Але системних немає. Зараз ітиме боротьба: продовжувати їх чи ні, — говорить народна депутатка 43-річна Юлія Клименко. Вона очолювала партію "Голос" до 24 липня 2019-го. У виборчому списку була друга. Входить у фракцію політсили.
Що в новому парламенті для вас стало найбільшою несподіванкою?
— Швидкість ухвалення законопроектів. Багато з них написані у 2015–2016 роках. Їх довго не ухвалювали. А тут за все проголосували за місяць. Побачила законопроекти, які писали ще ми. Вони чотири роки лежали у столі.
У цьому парламенті багато тих, хто не розуміє, як працює державна машина. Та багато "слуг народу" починають усвідомлювати, куди потрапили.
Захоплення викликає турборежим. Законопроекти, що змінюють правила гри, в іншому випадку не пройшли б. Але вікно можливостей закривається. Цей парламент ухвалюватиме добрі законопроекти до кінця року.
У жовтні по Україні відбулися багатотисячні акції, віче, марші. Про що вони свідчать?
— Я їздила на майдан Незалежності 14 жовтня. Там було значно більше людей, ніж 18 тисяч, як це подавали офіційно. Кількість вражала. Вийшли на вулицю, бо влада не розмовляє із суспільством. Мовляв, ми самі "розрулимо". Українці не пробачають, коли за спиною узгоджують незрозумілі червоні лінії.
В Офісі президента вважають, що 73 відсотки підтримки у другому турі вибачать будь-які дії. Але маятник високих рейтингів може хитнутися в інший бік. Зеленський втрачатиме підтримку, якщо не спілкуватиметься з суспільством щодо важливих питань деокупації Донбасу і Криму, земельної реформи, бюджету.
На чому варто будувати стратегію щодо Донбасу?
— Зміцнювати боєздатність та економіку. Щоб протистояти Путіну, потрібно бути сильними.
Досі немає чіткого плану деокупації і реінтеграції окупованих територій. Від різних людей чуємо якісь бачення. Зеленський каже одне, Пристайко — інше. І це не узгоджується між собою. Нам розповідають про якісь домовленості. Як можна домовлятися, не маючи стратегії та плану?
"Формула Штайнмаєра" неприйнятна для України. Спочатку Росія має вивести війська, потім треба повернути український контроль над кордоном. І лише згодом говорити про якісь вибори. Інакше реалізуємо план Путіна.
Які ініціативи президента і його команди викликають найбільші дискусії в парламенті?
— Щодо Донбасу і Криму. Не розуміємо, в які зобов'язання влада веде Україну.
В економіці президент почав не з того кінця. Починати треба з великих олігархічних груп. Тоді з'явиться довіра в суспільства і воно буде готове платити додаткові податки, виходити з тіні. Ситуація виглядає так, наче на трасі "Мерседес" і "Жигулі" перевищують швидкість однаково, а зупиняють тільки "Жигулі".
З олігархами боротися складно. Це люди з великими грішми, зв'язками, найбільші роботодавці. Влада не зацікавлена йти з ними на конфлікт. Хоча люди повірили, що Зеленський це робитиме.
В одному з виступів ви сказали: "З програми уряду одразу видно, хто з міністрів розуміє, про що пише, а хто не дуже". Що вас найбільше насторожує в роботі Кабінету міністрів?
— Багато міністрів не розуміють обсягу проблем, що мають вирішувати. Тому кілька міністерств просідають. Наприклад, МОЗ застряло в адміністративному паралічі. Ми відвоювали на бюджетному комітеті гроші на ліки для тяжкохворих. Чому маємо за міністерство робити їхню роботу?
Відкриваєш розділи програми уряду, особливо соціальний блок: не мають бачення, куди дійдуть за 12 місяців. Програма виглядає як пазл, що не складеться в одну картину успішної України.
Наскільки реальні прогнози Кабінету міністрів про 40 відсотків зростання економіки за п'ять років?
— 40 відсотків — величезна цифра. Міжнародні аналітики, банки, МВФ сказали, що практично неможливо досягнути такого росту. Ніхто не займається людським капіталом. Значна частина населення шукає роботу в інших країнах. Без людського і грошового капіталу економіки не ростуть. Нинішня влада не займається ні одним, ні другим. Жодної програми повернення людей із-за кордону й утримання тут немає. Уряд показує "хотєлкі", що не підкріплені цифрами, розрахунками та програмами. Бюджет-2020 не передбачає жодної, яка якісно просунула б економіку.
Яке завдання номер один для уряду?
— Олексій Гончарук із міністрами має тверезо оцінити ситуацію. Усвідомити, що мають. Поки що вони до кінця не розуміють системні проблеми країни. Показують лише хаотичні рухи.
Треба зробити аудит, за ним визначити п'ять найважливіших реформ для суспільства, сталого росту економіки, і починати їх упроваджувати. Не можна досягнути 50 реформ одночасно. Дай Боже, щоб зробили дві-три.
Назвіть три комплексні зміни, яких потребує Україна.
— Перша — це зміна всіх систем управління. Починаючи від уряду, парламенту, закінчуючи державними підприємствами. Все має бути перезавантажене адекватними, професійними та чесними людьми.
По-друге — реформи. Найбільшою і найважливішою є реформа освіти. Якщо не почнемо якісно готувати дітей у садках, школах, університетах, то не побачимо росту економіки.
Третє — людський капітал. Повернення людей та утримання тих, хто залишився. Більшість, які їдуть з України не тільки через зарплату, шукають майбутнє для дітей. Маємо створити їм це майбутнє тут. Хоча би показати, в який бік ідемо.
Ніхто з представників вашої фракції не очолив жоден комітет. Чому?
— Нам не пропонували комітети, де ми маємо спеціалістів.
Також це пов'язано з політичною відповідальністю. Є монобільшість. Вона повинна нести відповідальність і за комітети, і за призначення.
Наскільки вам вистачає важелів у роботі?
— Кожен із наших депутатів — експерт у певному секторі. За нами є спільноти, з якими тримаємо зв'язок. Можемо донести свою позицію і в залі Ради, і до громадян. "Слуга народу" не включає законопроекти інших партій у порядок денний. Зараз усе, за що голосують, — їхня ініціатива. Але ці документи переписані з напрацювань інших каденцій. Це треба визнати.
Така поведінка "Слуги народу" є порушенням регламенту?
— Порушення регламенту йде з усіх сторін. Тексти законопроектів з'являються за 10 хвилин до голосування. У закони вносять непрофесійні правки.
Але ваші колеги по фракції заявили, що ви не в опозиції до "Слуги народу".
— У парламенті є "Слуга народу" і решта. Там немає опозиції. Ми — теж не опозиція. Але ми проукраїнська державницька партія.
Опозиція в парламенті з'явиться після того, як вона виникне у "Слузі народу". З кожним голосуванням вони набирають усе менше. Їхні голоси десь зникають. Багато законопроектів уже проходять на межі 226 голосів, до того ж, коли інші фракції підтримують. У якийсь момент парламент зміниться. Фракція "Слуги народу" почне фрагментуватися. Це очевидно.
Який козир сьогодні має Україна?
— В України залишилося кілька місяців, щоби стати цікавою для інвесторів. Але будь-яке непорозуміння в суспільстві призводить до того, що гроші вкладають в інші країни. У нас є економічно унікальний шанс. Він триватиме не більш як півроку. Якщо не почнемо системні реформи, цікаві проекти — не встигнемо. Хочу і вірю, що країні вдасться.
Їздить на електромобілі
Юлія Клименко була заступником міністра економічного розвитку та торгівлі Айвараса Абромавичуса. До роботи в уряді працювала на керівних посадах у міжнародних компаніях. Була членкинею правління Центру економічної стратегії, громадської антикорупційної організації "Трансперенсі Інтернешнл Україна", віце-президенткою Київської школи економіки. Мала роботу в Адміністрації морських портів України.
2015-го зареєструвала партію "Платформа ініціатив", яку цьогоріч перейменували на "Голос".
Народилася 5 жовтня 1976-го в Києві, в родині інженерів. Батьки працювали в оборонному комплексі розробниками акустичних систем. Навчалася в Києво-Могилянській академії за спеціальністю "Економічна теорія". Має ступінь магістра з бізнес-адміністрування в Міжнародному інституті менеджменту. Отримала післядипломну освіту з управління майном в Інституті управління нерухомістю у США.
Із чоловіком виховують шістьох дітей. Народжувати найменшого сина Михайла їхала з Кабміну.
Має пса Уліса породи тібетський мастиф.
За кермом із 19 років. Їздить на електрокарі "Нісан Ліф". Із чоловіком люблять подорожувати. Живуть у будинку за Києвом. Планують переїхати у столицю.
6 
35413
Коментарі