— Підняттям пенсій ця влада не врятується. Через їхні махлювання з курсом люди сьогодні мають навіть не по 100 доларів, а по 50. От і проживи пенсіонеру. Йде геноцид українського народу через корупцію. Бо корупція — це смерть. На Донбасі — відкрита війна. А тут прихована, — каже 35-річний Ярослав Ходаківський, прибирає в наметі на вул. Грушевського навпроти Верховної Ради в столиці 18 жовтня. Приїхав із Житомира.
Люди продовжують протест біля парламенту, який почали 17 жовтня. Вимагають створення антикорупційного суду, скасування депутатської недоторканності та ухвалення нового виборчого закону. Напередодні ввечері встановили наметове містечко біля парламенту, привезли польову кухню.
Урядовий квартал охороняють близько 3500 силовиків. Вулиці перекриті. Потрапити в наметове містечко чи до Верховної Ради можна через металеві загорожі, кордони поліції та Нацгвардії. Правоохоронці оглядають особисті речі. Також на пунктах пропуску чергують пожежники з вогнегасниками.
Акція має тривати до 19 жовтня. Цього дня в парламенті можуть розглянути два законопроекти — про зняття депутатської недоторканності та виборчу реформу.
О 12:00 на площі перед Верховною Радою стоять кілька десятків мітингувальників. Будівлю охороняють три кордони нацгвардійців та поліцейських. Зі сцени чути: "Я должен был умереть 20 лет назад" із пісні білоруського рок-гурту "Брутто". Зо 200 осіб — у наметовому містечку.
— Коли повернувся з війни, пробував відкрити свою справу. Хотів продавати дрова. Мені дали зрозуміти: чисто працювати не будеш, давай без документів. Ну як так? І мене це достало, — продовжує Ярослав Ходаківський. Планує ночувати в наметі. — Нам треба справедливий суд.
— Я виноват, что в стране такая власть. Мне 66 лет, и 25 лет нас обворовывают одни и те же. Надо это исправлять, — говорить одесит Віктор Кузнецов у фіолетовій футболці з написом "Порошенко — мародер". — Я готов здесь стоять, пока переизберут Верховную Раду. Хочу отстранить от власти воров. Саакашвили не может баллотироваться, но мы найдем 300 спартанцев.
Біля намету з написом "Львів — Кам'янське" гріються на сонці 58-річний Богдан Петрина з дружиною Тетяною, 55 років. Приїхали з міста Старий Самбір Львівської області. Ночували у знайомих.
— Стоятимемо тут, доки ту сволоту не виженемо, — Богдан показує на Верховну Раду. — Ми всі майданівці, але за цих депутатів не голосували. Їх обирали ті, хто зараз у "Фейсбуку" сидить. Їм тоді надоїв Майдан, шини, потім їм надоїла війна. Вони хочуть гарно жити й нічого не робити. Нам не треба крові. Все мирно маємо вирішити. У 2013 році Руслана танцювала тут, а ми її охороняли. Цього разу танців не буде.
32-річний Богдан Лозіцький із Баришівки Київської області роздає вказівки біля штабу охорони. Тут на асфальті між наметами лежать щити.
— Тікати ніхто не збирається. Людям тут безпечно. Ми не дамо в обіду мирних громадян, які тут зібралися. За Конституцією, у разі неправомірних дій поліції, маємо право захищатися, — говорить Богдан.
— Найбільше моє розчарування було на війні. Військове керівництво бригади продало нас під Зеленопіллям 11 липня 2014 року. Тоді нас розбили російські війська. Тепер я організував Спілку ветеранів АТО. Щоб захищати інтереси наших воїнів від місцевої влади. Найбільша проблема була — чиновники нас не чують. Показують із себе великих начальників. Землю добитися дуже складно. Поводяться так, ніби вона їхня. Ставляться до нас, наче милостиню просимо. Так не повинно бути.
У парку встановили понад 20 туристичних наметів. 51-річний Сергій Галаган із Мелітополя Дніпропетровської області йде на кухню по чай.
— Жінка давала в дорогу печиво і блінчики з м'ясом. Не думав, що на три дні їду, — каже чоловік. — А тепер додому не вернуся, доки не ухвалять рішення. Хочу, щоб моя донька не лишала країну. Мені це дуже болить. Люди постійно їдуть на заробітки — сім'ї розпадаються. Я приїхав заради Міхеіла. Ніхто не може так реформи зробити, як він. Хочемо, щоб допоміг. Тимошенко я вже бачив. Як лідера її не сприймаю.
Біля сусіднього намету п'є каву з пластикового стаканчика 31-річний Євген із Запоріжжя:
— Мы были на прошлом Майдане. Власть после всей той крови пришла и, кроме обещаний, ничего нет. Нужно менять систему, законодательство.
Біля наметів фермери з Чутівського району Полтавської області гріють на буржуйці воду для чаю, розклали бутерброди. Пригощають охочих.
— Нас 10 чоловік тут. Одні приїжджають, інші їдуть. Позмінно. Переважно фермери. Ще поля прибираємо, — говорить 53-річний Олександр Квітчатий із села Козаче Чутівського району.
— Маємо досвід попередніх Майданів. 2004-го були дуже молоді. Мали стільки свободи, не знали, що з нею робити. Другий Майдан не могли завершити. Усі пішли на фронт. Потім переключилися на волонтерство.
Мене не задовольняє, що зараз хочуть розпродувати землю. Кому? Її зможуть купити ті, хто оперує 500 тисячами гектарів. Хочуть найдорожчу цінність у світі виманити в дурних українців. Це не управління державою, а грабунок. Цю владу потрібно прибрати повністю. Вони гріються за рахунок працюючих людей. А народ — принижений.
67-річний Микола Котятинник із Коломиї порядкує в наметі посеред площі навпроти входу у Верховну Раду. На ньому два прапори — України і "Правого сектора".
— Там засіла купа — 450 депутатів. А що роблять? Сплять, гроші рахують, балдіють під наркотиками. Це — наші гроші. Вони підіймають собі зарплату по 20–30 тисяч, мільйонні премії. А люди не мають, за що купити ліки.
Осколки Партії регіонів треба було пересадити. А ця влада відпускає, бо самі такі ж.
За дві доби між учасниками акції та поліцейськими сталося кілька сутичок. 17 жовтня постраждали двоє мітингуальників та поліцейський. Активістам надали допомогу медики, а непритомного поліцейського госпіталізували із закритою черепно-мозковою травмою.
18 жовтня ввечері 11 учасників акції затримали. Це сталося після того, як поліція намагалася повернути собі щити, які мітингувальники відібрали у них напередодні.
4 
35413
Коментарі