— Повноважень в уряду набагато менше, ніж завдань, які стоять перед виконавчою владою. Потрібно працювати над змінами — і до закону про Кабінет міністрів, і до Конституції, — говорить прем'єр-міністр 40-річний Володимир Гройсман.
21 лютого 2014-го Верховна Рада проголосувала за повернення Конституції 2004 року. За нею у парламенті формують коаліцію, що пропонує президентові кандидатуру прем'єра. Глава держави має подати саме цю кандидатуру на затвердження Верховній Раді. Також та голосує за всіх міністрів. Їх кандидатури подає глава уряду. Крім міністрів оборони та закордонних справ. Ці посади належать до сфери впливу президента. Глава держави не може звільняти окремих міністрів або відправляти у відставку весь уряд. Це — право Верховної Ради.
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються президентом — за поданням Кабінету міністрів.
— Подвійності влади могло б не бути, якби існувала культура дотримання закону. Її нема, — каже колишній нардеп 60-річний Юрій Кармазін.
— Створили паралельну систему — на кожне міністерство є управління в Адміністрації президента. Для чого? Держава не може утримувати на собі два уряди, таку кількість антикорупційних органів.
У Конституції написано: уряд забезпечує державний суверенітет, отже — економічну самостійність України, здійснює внутрішню і зовнішню політику. Жодних додаткових повноважень Кабміну не треба. Потрібно обрізати повноваження президента. Йому їх дають все більше. Наприклад, щодо судів, Нацкомісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у правоохоронних органах. Це все протягують через Верховну Раду.
— Із Гройсманом можна погодитися — маємо два центри виконавчої влади. Конституційно — це Кабінет міністрів. Неконституційний, але чинний центр — на чолі з президентом, — говорить політолог 62-річний Олександр Кочетков.
— Нам потрібен єдиний центр виконавчої влади. В умовах війни тільки він зможе переорієнтувати країну, економіку, військово-промисловий комплекс на оборонні завдання. А в нас залишається система, коли президент на все впливає, але хоче бути дотичним тільки до позитивних речей. А все провальне — це парламент, Росія, уряд. Це треба змінити якнайскоріше. Інші пострадянські спадки — також. Зокрема, досі немає закону про імпічмент президента.
Конституцію 2004 року ухвалювали кулуарно. Суспільство жодного відношення до цього не мало. Треба визначитися, на яких принципах ми готові жити в цій країні. Закласти їх у так званий суспільний договір. А потім на його основі прийняти Конституцію.
5 
35413
Коментарі
1